Нас цікавить однак перш за все сама постать Менара, як автора „Історії". Саме перечислення його творів дасть нам уяву
675
про цуіщ його індивідуальносте і творчости. Завважимо, що ці" vM пребагатий і всесторонній.
( еред його наукових досягнень записаний на його ім'я минмхі і кольодіюм. Це тільки приклад його всесторонньости.
Пня нас найважнішою буде саме ця історія народів, що . ... 1.1 ... попою для праці Лесі і її тривалого зацікавлення куль-іур.іми і релігіями Сходу.
Louis Metmrd: Histoire des anciens peuples de 1'Orient, І'.чім, 1883.
[сторія Менара документована понад 500 гравюрами головно із релігійного життя Єгипту, Близького і Середнього Сходу із Індії. Рівночасно в творі повно наведень із текстів «ііищснних книг, які в тому часі були доступні для Менара в перекладах.
І із Гермесом Тричі Могутнім стрічаємося вже на першій і сторінці його історії. Там же він наводить і відсилає читача до і о перекладу творів Гермеса Трисмегістоса, як до „святої книги египтянців". Цьому перекладові присвячений окремий розділ її частині обговорення єгипетської релігії (Ст. 176 і далі). II цьому ж розділі Менар піддає рівночасно критичній аналізі її відомості про цю релігію, які відомі із Геродота, Плютарха і
Інших.
Звідси Леся вперше познайомилася із світом різних віру-іі.ніі. і філософій, а зокрема із порівняльною методою дослідів н. іьтури. Менар був для Лесі також першим критичним дже-релом для вивчення ранньої історії християнізму.
Знаємо, що в листах до Кримського вона виразно зая-ііиіі. ііому, що доглибно вивчала цей період початків христия-мі їм у. Менар був тут першою книгою в цьому вивчанні ще із • і.і. у перших поривів Лесі до світу мислі.
В дозрілому віці вона в певному тоні заявляє Кримському, що вона знає цю добу і саме ці її студії були основою для її геніальної релігіознавчої поеми п. з. „В катакомбах".
Короткий перелік творів Менара дасть нам уяву про його світогляд. Отже:
Menard, Louis: Polytheisme hellenique
— " — Les Reveries d'un paien mystique
— " — Catechisme religieux des Libres Penseurs,1875
— " — L'Histoire de Grecs, 1884
— " — fitudes sur les origines du Christianism,
Paris, 1896.
Один із своїх творів присвячує Менар Ґарібальді, як чемпіонові демократії в Европі. Ґарібальді це, як відомо, визволитель Італії, отже демократію, себто владу народу, розумів Менар перш за все як його державно-національну волю.
Цю ідею, ідею волі народів, боронить Менар ціле своє життя.
Очевидно не від Менара вчилася Леся цієї ідеї. Але середовище, яке за рідну її ідею визнавало й обстоювало, не могло не бути для неї симпатичне.
Наявність і живучість цієї ідеї в найвищих ідейних кругах тодішньої Европи могла тільки скріпити власну непохитну віру Лесі в її боротьбі за визволення України.
Із творів Менара, крім його „Катехізму для вільновіруючого", мала для пізнішого розвитку цього руху, як теж зокрема для теософії його праця про Гермеса Тричі-Могутнього.
Menard, Louis: Hermes Trismegiste, traduction complete precedee d'une etude sur l'origine des Livres hermetiques par..., Paris, 1866.
Ця його праця була нагороджена Французькою Академією. Вона заключала довші фрагменти писань літератури, яка так і зветься „герметичною" від імені „Гермеса", себто література для втаємничених просвітлених, в кругах яких вона зберігалася, плекалася і жила. Не була вона таємною в дослівному значенні, бо ж діждалася численних видань у 15-ому і 16-ому столітті. Сама постать Гермеса Тричі-Могутнього сталася легендарною, а що до дати основної частини цієї літератури існують до сьогодні снори між ученими. Сам Менар відносить ці твори до першого століття по Христі.
Ми не маємо певности, чи Леся читала цей його твір, але вже в самій „Історії" Менара є про нього довший і добре написаний розділ. А тут уже ми певні, що Леся цей твір не тільки докладно вивчала, але возила із собою і він був „десь у якійсь скрині", очевидно скрині із книжками, які возила із собою до Києва. А це напевно вистачило їй для загального знайомства із цим напрямом думки в історії релігій, зокрема вчасного хрис-тиянізму, а взагалі в історії творчої і вільної філософсько-релігійної мислі.
В цій праці нас цікавить однак ближче розділ про саму „Риґведу". Мусимо відмітити, що як на той час цей розділ написаний і фахово і прекрасно. Стрічаємо в ньому не тільки
677
вплив Бурнуфа, але прямо його погляди, чи його висловлювання в крузі тих втаємничених чи просвітлених, що їх імена ми вже вище навели.
Читаємо там:
Відомості про „Риґведу" у Менара
„Спільнота походження індо-европейських народів засвідчена наведеннями, які стверджено між їхніми мовами, їхньою релігією і деякими їхніми звичаями, хоч ні один із них не зберіг пам'яти про це їхнє спільне походження.