Сьогодні вони однакові і завтра однакові Виконують тривале Право Варуни, Бездокірно тридцять шляхів, один за одним, Кожного дня свою мету досягають.
Вона є та, яка знає назво-мету дня першого, Світла, сяйво-одежна, вродилася із Темноти. Молода Дівиця не порушить наказу Права, Із днини в днину приходить у визначене місце обрію.
І так як молода Дівиця, горда своїм тілом, Ти ідеш, о Богине, назустріч Богові, що тебе він прагне, Із усміхом обнажуєш перед ним свої груди. Коли ти розблиснула на Сході. 10.
І такою прекрасною немов молодиця, Яку мати виряжала, ти обнажуєш своє тіло. Красуйся, світися, о Утрене, ти щастєносна, Тобі не дорівняють інші Світання. 11.
Несуть їх коні вогненні й корови, благоносні, Із Сонцем навперегони приходять Утреньки і відходять І приводять нам щастєприносні назвобутності. 12.
О, ти, що все єси послушна Променеві Права, Надхни нас блискучими думками, О, Утрене, просвіти нас сьогодні нам ласкава! Хай стануться блага і нам і друзям нашим! 13.
Що ж бачимо?
Так французька передача змісту як і переклад Лесі, що вірно за нею слідкує, відтворюють тільки малу частину могутнього струменя поезії, який аж дзвонить у цілому гимні.
Менар передає тільки ту частину, яка є безпосередньо зрозуміла для сучасного читача без довгих пояснень понять,
683
птогляду, світо-образу почитателів Утрені три тисячі років перед нашою добою. Читаючи цей упрошений переклад, отримуємо вражіння, що маємо до діла із примітивним світоглядом . юдини т. зв. „Природи", що просто захоплена красою уосібленоого Світання у виді Утрені. Але ближче вникнення в текст покаже нам, що тут розвинена ціла система.
Є Закон Варуни над усім. Є визначені дороги і часи. Утреня їх слухає, вона їх не зрадить. Вона все нова, але все та сама у своїй істоті. Стрічаємо тут важливе філософсько-релігійне юняття, що вимагає глибокої вдумчивості, щоб його зрозуміти.
Безпосередньо зрозумілою є її пишна краса, її свіжість і оозцвіт. Ця частина не вимагає коментарів. Відмітьмо хіба вираження матір'ю на весілля, що нагадує нам і наші народні обряди. Відмітьмо сміливість обряду і сміливість дівиці впевненої своєї краси і чару.
Але ж її Краса і Чар є тут Красою і Чаром цілої пробудженої Природи.
Ціла низка словопонять Риґведи є неперекладна на сучасну мову, бо обсяг значення і зміст тут ріжний від слово-визначень сьогодні. Буцім то „ті самі слова", але ж інший зміст був пов'язаний із ними у світі понять віруючих Риґведи. Я старався передати їх словозложеннями, що віддають їх глибший зміст, а не тільки саме слово за словником чи популярними перекладами. Дещо глибшою, хоч усе ще не вичерпуючою аналізою тих словозначень я займаюся в моїй окремій праці про „Утреню". Тут підкреслюю тільки, що є помилкою численних дослідників вважати світогляд Риґведи примітивно-первісним. Ні, він вже має за собою тисячі років розвитку. Не менше розвинений є сам ритуал жертви, нерозривно поєднаний із гимном. Але ж тут сам читач зрозуміє із натяків гимну, коли виливається проливна жертва на жертовний вогонь, що ясно горів того ранку, коли надхненний жрець уперше виголосив цей прекрасний гимн.
Зачинаємо розуміти, чому ці гимни подобалися Лесі „страшно". Яка шкода, що в той час глибші студії не дозволили їй відчути усе безмежне багатство усіх 1028 гимнів вибраних і зібраних у цьому безсмертному архитворі.
Черговий гимн у Менара і у Лесі теж присвячений тій самій Богині Утрені, по-санскритськи Ушас. Добре вибрав їх
684
Менар, чи радше Бурнуф, — як я думаю, — бо справді гимни до Ушас може найкращі саме із поетичного боку і найлегше зрозумілі саме як поезія. Поетичний напій численних інших гимнів, як гимнів до Громодержця, надто міцний для розніжне-ного вуха читачів 20-го століття. Крім того ці гимни рясніють від міцних порівнянь і наведень мітологем сприйнятливих тільки для тих, що глибше увійшли у світ віщунів Риґведи. Отже милуймося поезією Світання. Переклад Лесі:
II
[R. V. 1, 113]
На ранні молитви до неї. (Прнм. Лесі Украінки).
Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.
Слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі,
і одчиняє ворота деннії. У сні всі лежали;
ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,
час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.
Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба
і до живих завітала. О дочко небес, ти з'явилась!
Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!
Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти
вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша
зір всіх прийдешніх, зір вічних. Іди веселити живучих