ЯДРО ВСЕСВІТУ
(Ригведа, 1.32.)
Геройства Індри тепер проголошу, — їх споконвіку довершив Громодержець; Вбив Дракона і пробив вихід водам, Розбив горам їх печери таємні.
Вбив Дракона, що на горах розлігся, Тваштар викув йому Ваджру гримучу; Мов корови, що зо стаї зірвались, Погнали води до моря ревучі.
Буй-Тур потужний вибрав собі Сому, В Жертві Трисвітлій пив Напій Натхнення, Громометну Ваджру вхопив у долоні, Вбив первовічну Змію-Прапотвору.
Коли ти, о Індро, вбив Прапотвору, Тоді Зло-З'яви розбив ти Зло-Магію, Тоді зродив ти Сонце, Небо, Ранок, — І ворога ти не знайшов, Ласкавий!
Убив Вритру, лютого Гнобителя, Розгромною Ваджрою, Каральною, Мов колоди зрубані сокирою, Лягло плазом на землю Зміїще.
Зухвалий Змій визвав Індру до бою, Прозвав „трусом" Звитяжного Героя, Та не встоявсь у зударах їх зброї І звалився, загативши річища.
691
Без рук, без ніг ще боровся Чортяка,
Зламав хребет йому Ваджрою Індра.
Різанець думав із Буй-Туром рівнятись
І ліг Вритра на куски порізаний. 7.
Зросли в озера заперті потоки,
Поплили вільні над тілищем Смока.
Був колись Вритра, прегордий гнобитель.
Тепер ногами топчуть його ріки. 8.
Счахнула сила Вритрової Маті,
Індра розгромив кодловище Потвори,
Зверху Тварюка, під нею Зміїще,
Лягли убиті мов телець і корова. 9.
Пливуть невпинно ріки рвійноструйні,
Тіло Зміюки в гирлах незглибимих,
Тайна Вритри затаєна на днищах,
Ворог Індри в довгу Пітьму потонув. 10.
Невільницями Смока були ріки,
Даса запер їх як Паній корови;
Цю печеру, цю Твердиню Таємну,
Вбивши Вритру, Індра вирвав з неволі. 11.
Мов кінський волос, — Часткою Потуги,
Ти стався в Ваджрі, — до бою зі Смоком!
Боже Єдиний, — ти виборов Сому,
Волю здобув семи рікам, щоб плили. 12.
Ні січний дощ, ні град, ні блиск, ні гуркіт