Уce, що зміг створити геній
Впродовж віків, тисячоліть,
Ховає таїни незбагненні —
Там мудрости клейнод лежить.
В історії — могутня сила.
Живе в ній духу джерело.
Археологія — це крила —
Туди, де сховано добро.
Статуя й черепочок кожний
Навчають хто ми, звідкіля,
Що древній рід цепереможний І
Русь прославлена земля!
31.10.74
Коріння горіння життю подає,
Помпує вогонь із безодні,
І дуб прекремезний з безодні встає
На величну славу Господню.
Галузку, мов руку, відірве бурвій,
Та велет зализує рани,
І знову з життям устає він на бій
На злість буревіям-тиранам.
Коріння — це жили, немов мотузки,
Тримають зелене вітрило.
Якщо ж ти перервеш ці жили-зв'язки —
Умить спопеліють всі крила!
Коріння — це суть, це оте джерело,
Звідкіль підіймаються віти!
Вони ловлять сонця ласкаве тепло
І ліплять плоди всі на світі!
Коріння людини — це віра століть,
Це сила звичаїв, традицій, —
Вогонь це буття, що священно горить,
Цілюща вода із криниці.
Коріння здорове — людина росте, —
На світі докопує чуда.
Як корінь усохне — загинуло все:
Людину затоптують люди.
На світі лиш ціниться той, хто дає,
Хто робить, дерзає і творить, —
А творять лиш ті, в кого є щось своє —
Вогонь, що несе у простори!
14.4.75
Є мудрість рідна і чужа.
Чужа — шматує душу й тіло
І треба гострого ножа,
Щоб ним орудувати вміло.
Чужі думки — отрута, їдь.
Поглянеш: це вино прекрасне —
В нім золото горить і мідь,
А в нім — загибель передчасна.
Чужі думки, мов павуки,
Ссуть з нас останню кров і соки.
Прокляті ті чужі думки,
Що убивають нам пророків!
Все наше — то ніщо'та, тлінь,
А ми ж жили тисячоліття!
Вони ж співають нам „амінь"
І нам плюють в святе обличчя.
Чужі думки — це смерть, це бич,
Що нищать нас на кроці кожнім:
З історії створили ніч,
З культури — гріб страшний, порожній.
Рубай думок зміїний сплет.
Чужих думок, що нас обсіли,
І стане перед нами світ
Новий, наш рідний і красивий!
Історія не буде — дим,
В якій лише самі поразки.
Воскресне все геройство в ній
І перемог безсмертних казка!
Вітчизно, серця не вбивай,
Що ти — ніхто, що ти недавня, —
Старий твій кімерійський край —
Твоє Трипілля дуже славне!
Хай оживуть звичаї всі,
Які вбивали ми віками,
Засяє дух наш у красі,
Надхненний нашими думками!
Тоді побачимо ми світ
В новій і творчій перспективі
І будемо стрічати світ
Надхненно, радісно й щасливо!
10.11.76
На світі людство — наче ліс,
І ти в тім лісі стережись:
Росте тут терен — кропива,
Чар-зілля і бурян-трава.
Стирчить отруйливий бур'ян,
Що смерть несе і безліч ран;
І лікувальних безліч трав,
Щоб навмання ти не збирав.
Чаклунський небезпечний ліс,
І несподіванки тут скрізь:
Хоч квітка чаром ось горить,
Краса тебе ця може вбить.
Ростуть рослини — хижаки,
Що соки з інших п'ють роки,
Квітки подібні до сільця
І ловлять мошок без кінця.
Та науковці мали хист —
Дали рослинам назви й зміст.
Серед людей — неменш порід —
їх теж би сортувати слід.
30. 9. 70
Наші вчені всі найкращі
У чужинців вчились всюди —
Погляди чужі, не наші,
Скрізь несли в нас поміж люди.
Скрізь чужі авторитети:
Німці, римляни і греки.
їхні твердження-секрети-
Це „табу" з віків далеких.
І ніхто не заперечить.
Не покаже думку власну, —
І калічать, безперечно,
Справжню істину прекрасну!
Де наука наша рідна
Не зі шепоту повторень.
Що відважно і побідно
Всю стару неправду боре?
Думку треба мати власну
Без повторень, запозичень,
Щоб творити скарб прекрасний
Так, як українцям личить!
Гей не сій скрізь меншевартість,
Що впоїли в нас чужинці,
А переосмислюй вартість
З погляду всіх українців!
Киньмо геть чужі всі призми,
Що викривлюють події —
З погляду негативізму
Нам малюють кожну дію!
Час осмислити всі скарби
І події по-своєму,
І у позитивних барвах
Передати кожну тему.
Розчинені в нас душі навстіж,
Розчинені вони для всіх.
Лежать тут гори скарбів справжніх:
Довіра,
щирість,
правда,
сміх.
Заходь, будь гостем у господі,
Сідай за наш гостинний стіл,
Бо, може, в світі, при нагоді,
Про нас розкажеш кілька слів!
Заходять подорожні різні
І тут гостюють, сплять і п'ють,
І враз, мов переможці грізні,
Грабують, нищать нас і б'ють!
Ми кричимо: — О добрий Боже,
За що жорстока кара з кар?
Чом зрозуміти гість не може
Чеснот святий величний дар?