і слава.
От що з тобою** зробилось!.. А ми, на сім світі зоставшись, будьмо одважними людьми, щоб з ворогом гордим
змагатись.
Ти ж повернись до землі, до широкої, доброї неньки,
що розстелилась широко... О земле, розкрийся!
Будь ти до нього лагідна та добра, сховай його кості!
Вкрий його, земле, як шатою мати вкриває дитину.
Землю я сиплю на тебе тепера, копаю могилу,
щоб твоїм костям спокійно, вигідно лежати.
Предки глядітимуть гріб сей. Йама*** тут зробить оселю.
II
[R. V. 10, 14]
Підеш, одійдеш від нас тим шляхом, що по ньому ходили
наші батьки! Ти побачиш богів двох величних
владарів Йаму й Варуну, що наші подання приймають.
З Йамою жити на небі високім ти будеш,
бо заслужив ти на теє. Покинь все лихеє,
потім вернись до нас знову у постаті ясній, блискучій.
697
III
[R. V. 10, 16]
О, не пали його, Агні****, не завдавай йому болю! Не роздирай його тіла! Як проймеш його ти, премудрий, вічним батькам його дай! Хай до Сурії вернуться очі, Вайу дихання хай прийме. Дай небу й землі їм належне. Водам, ростинам верни сього тіла частини. Тільки безсмертну частину пройми своїм пломінем ясним, боже Агні, і зогрій своїм палом ту душу, в постаті ясній неси її в край, де правдивії люди. Агні! Нехай він полине до прадідів наших! Хай він приходить на поклики наші й подання. Потім нехай оживе і прийме яку постать. О, Дйатаведас! Хай знову з'єднається він з яким тілом.
IV
[R. V. 10, 17]
Хай понесе тебе звідси Пушан* той премудрий цілого світа пастух, що глядить своє стадо. Хай тебе Агні віддасть до батьків та богів доброчинних. Хай захищає й глядить тебе вічний мандрівець, мудрий Пушан у обладі своїй. Хай провадить Савітрі в тую країну тебе, де живуть праві люди і предки.
ГИМН ДО НАМИ [R. V. 10, 154]
Всіх, що одважні були на війні, що померли славутні, всіх, що поданки великі давали, прийми їх до себе, всіх, що чинили добро, що любили його й боронили, правих, поважних батьків наших, Йама, прийми їх до себе! Мудрих співців, що складали багато пісень в божу славу, сонця сторожу, тих Ріші поважних і правих, всіх їх до себе прийми ти, о Йама!
Пізніший і дальший розвиток вчення про Душу Людини доходить до розріжнення ,Душі" — як індивідуальної Душі
**** Мертвих арійці палили на кострищі, потім кості збирали н ховали в землю.
698
Живої Людини та „Духа" („Атмана") як понадіндивідуальної Істоти, якої Індивідуальна Душа є частиною. Таке глибоке розуміння Істоти Людини, як Душі і Духа, творить чи не найвищий здобуток арійської духовости на терені Індії. Зрозуміння цієї системи віри і вчення вимагає, однак, довгої праці шукання правди і високої мислі Людини Пробудженої до Духового Життя.
Дещо із цього вчення ріжними шляхами передісталося до Середнього Сходу й Еврони і творило основу ріжних рухів і видів Знання Таємного.
Пробудження до цього духового життя знаменує відчуття безсмертности не тільки як вираз самої віри, але як її безпосередню відчутність і свідомість. Людина усвідомлює собі для себе самої свою Духову Істоту, а отже і Безсмертність. В такому моменті в історії грецької духовости появляється культ Прометея. Це відчуття Безсмертности, яке чинить Людину Вічною і Безстрашною.
Без ніяких догматично-релігійних чи схематично-філософських окреслень Леся відчула цю силу у своїй душі і тому вважала себе Дочкою Прометея.
Такою вона увійде в історію Світу.
Його найвищий Дар — це Віща Сила. Вона дається тільки на висоті понадіндивідуального розуміння і відчуття своєї власної душі. Тоді Кассандра прозріває душу Париса і на основі діагнози відсутности у ній героїзму і посвяти для нації зможе вона зрозуміти і провістити долю своєї нації.
Отримуємо тут ключ до зрозуміння духовости Лесі. Очевидно вона такою вродилася. Це вислід духового розвитку цілого покоління, коли в ньому пробуджується і запалюється Прометейська Сила до Боротьби проти всякої сліпої сили. Це правда, але правдою є і те, що треба теж зовнішнього подуву оцього дивного Духового Вітру під крила, що цю іскру Прометея розпалює.
Свого таланту і Сили своєї Духовости не завдячують Шевченко чи Леся ніяким впливам. Ця Сила була їх власною. Вона була в їх душі. Все ж таки в зовнішньому світі вони зазнають чи стрічають ці духові іскри, які запалюють їх внутрішній духовий вогонь. Вони теж дають цьому вогневі потрібне горюче для його живого полум'я.
Зустріч з історією Сходу Менара та з цілим кругом ідей його світу дала Лесі важливий поштовх для її росту. Ось чому
699
Леся відчула, що їй ці Гимни Риґведи „страшно подобалися". У цих двох її власних молодечих словах криється тайна їх духового подиху, що розпалив її приспану Прометейську Силу.