(Ольжич)
Людина немов розпливається в космосі. Не можна краще описати цього феномену ніж зробив це Ольжич. На прибитій траві не буде видно нічого із тебе, коли ти потонеш і розпливешся у безмежній блакиті небес.
Що ж, — це знову тільки інша фаза і інший аспект того самого почування.
707
Всі вірші написані продовж цих двох знаменних і великих днів у житті Ольжича, носять на собі відблиск чи прямий вираз оцього єдиного почування, що заполонило його душу своїм божественним полоном.
Я сказав у моїй праці про це почування, що в такому стані душі людина стрічає своє призначення. В короткому блиску грому мигне перед душею візія її дгарми, візія її власного божественного призначення.
Шевченко побачив себе у такій візії на Сибірі. Він спитає тоді сам себе: А де ж твої думи, — не нищ їх, хоч за них ти підеш на Сибір. Отак Шевченко вирішив свою долю. Він же Міг знищити свої бунтівничі думи. Він міг уникнути своєї долі. Великий дух вибирає її зовсім свідомо і свобідно саме в такому моменті пророчогб прозріння і натхнення. Цю свою візію Шевченко виявить у поетичній візії свого „Сну".
В цих двох днях зустріне свою долю також Ольжич. Ця містична драма розіграється у одній його поемі, у „Муках Св. Катерини". Ми вже сподіємося, що це буде щось у роді візії у супроводі надзвичайно сильних емоцій.
„ Як зв'язали Діву Катерину, Посіпаки в храмі на стіні, Рвали біле тіло, що хвилину, Припікали рани на вогні.
Оберта вона блакитні очі, Геть вже повні стримуваних сліз: Коли так мій Пан Небесний хоче, Не боюсь я диби, ні коліс.
(Ольжич)
Така картина невинної, благородної жінки, що терпить невисказані муки за нову віру, паде на душу Ольжича, розпалену живим вогнем горіючого почування святости.
Чи треба нагадувати, який комплекс ідей і відчувань розбудила ця картина в його душі. Чи треба доказувати, що вона стала нагло для Ольжича Символом Великої Матері України, мученої за правду її віри, розп'ятої на колесі, на глум небесам, як чортівський визов катів, як злочин, що кличе про помсту до неба.
Чи колесо розпадеться. Чи вдарить грім із небес. Чи станеться чудо. Чи вистачить чекати спокійно аж мученицьке ко
708
лссо України розпадеться так чудесно, як колесо із легенди про св. Катерину.
Яку відповідь дасть Ольжич-поет і Ольжич-борець на ці питання.
Його душа нерозривно зв'язана із Мученицею. Про Україну не скаже Олег ані словом у своїй поемі. Це надто святе, надто священне слово, щоб він міг довірити його навіть своєму мистецькому слову. Ні, не тому. Те, що Олег хоче в тій хвилині сказати, те важне його рішення, щоб звучало правдою, можна його висказати тільки... в останній хвилині перед самою смертю.
Це було напевно останнє слово, що його вимовив Олег, вмираючи в німецькій катівні.
Він готов вмерти за Неї сто разів і кожної хвилини. Він вже раз писав у своїй поемі, що шкодує тільки, що не можна вмирати двічі. („Незнаному воякові").
Реакція на візію Мучениці, це відповідь на всі життєві питання, це є основна сила душі Олега, це визначення і вирішення його особистої долі.
Він нагло побачить себе у тій самій картині, у такій самій пробі нової віри, у тому самому храмі, ... безрадно і безпомічно прив'язаним до стовпа у темному притворі.
„ При стовпі у темному притворі, У похмурій келії своїй Б'юся я в безвихідному горі: Як би можна полегчити їй. "
(Ольжич)
В такому моменті вирішиться доля Олега. В його душі кипить постійний бунт проти невинного терпіння Мучениці. Але ж він так само безсильний як і Мучениця, він так само прив'язаний до стовпа і тільки жде своєї черги.
Не маємо досить історичних матеріялів, щоб ствердити, за що німецьке Гестапо замучило Ольжича. Я чув тільки версію у кругах O.У.H., що Ольжича підозрівали в авторстві брошури, що п'ятнувала німецькі звірства ТТад Україною. Не маємо певности, чи саме Ольжич написав цю брошуру. Але маємо непохитну впевненість, що це Ольжич написав вірш „Муки Св. Катерини", де він визиває небо і пекло протестуючи цілою душею проти невинного мучеництва Великої Мучениці. За цей протест замучили Ольжича пекельні сили на землі.
Хоч прив'язаний до стовпа, хоч закований у кайдани, Ольжич не зломиться, Ольжич не перестане боротися проти насильства над невинною Мученицею.
709
Що ж зможе він зробити більше, як тільки кривавити свої руки, пробуючи розірвати кайдани.
Тоді постане оце рішення, ... велике, святе, лицарське рішення, що буде змістом поеми, що буде змістом життя Олега.
Коли немає нічого людського у душі ката Великої Мучениці, Олег спробує промовити до його жорстокости, до його гордбсти. Це не буде кволе квиління раба, але мужній визов Святого Лицаря. Він запропонує катові, що прийме сам подвійні муки, щоб звільнили тільки Мученицю із колеса.