730
Він один із тих Святих Лицарів Української Правди, що були й будуть, — щоб:
„ ... бачити тільки Сонце, Щоб тільки кричати Правду! "
Може аж тепер зрозуміємо усю глибінь його безмежної надії, любови і благородної гордости, з якою він дивився на рядового воїна Організації Українських Націоналістів. Він говорить про це у своїй безсмертній поемі „Піхотинець". У цьому Піхотинцеві він вбачає душу того самого Великого і Святого Лицаря, що живе в його власній душі.
Його душа немов відділена від тіла, мов білокрила голубка радіє, що повністю опановане, молоде і дуже тіло лицарів іде на смертельний бій за святу справу:
„ Душа відділилась від тіла, -Ще там на майдані міськім. Врочиста така, білокрила. Літає і в'ється над ним.
А тіло струнке і спокійне, Ступає в холодних рядах. Довіку його не обійме Ні сумнів, ні згадка, ні страх.
І радісно духу дивиться, Як тіло тяга кулемет, Стискає гарячу рушницю І вперто повзе наперед. "
Тут Ольжич своєї любови уже не приховує. Він любить у них їх відважну, чисту, білокрилу душу, душу безмежної посвяти, що єднає у собі найвищі Ідеали Людства: Потугу, Лицарство і Святість.
Історія людства може зачатися наново. її найвищі ідеали вже здійснені у живих людях.
Людство молиться до Святого Юрія Переможця, до Святого Лицаря, що своїм списом вбиває лютого Дракона, рятуючи життя прекрасній королівні. Цей міт є тільки християнською версією одного із найстарших мітів арійської мітології про со-няшного Бога й Героя, що бореться із Темінню репрезентованою символічно у виді Дракона. Насправді наука палеонтології не знає такого звіря. За це були в історії людства препотужні Дракони Темноти, Насильства, Жаху, Ненависти, Засліплення
731
чи Бунту. Цих дійсних Драконів мусить перебороти Святий Лицар у своїм серці, заки вирушить до бою із тими самими Драконами в історії людства.
Таким Святим Лицарем, Переможцем Змія, був Олег Ольжич.
Я був безмірно щасливий, коли довідався, що гурт ідейної студентської молоді „Зарево" вибрав своїм патроном саме Олега Ольжича.
На патронів вибирають вірні святих. Здоровий національний інстинкт підказав Вам, Друзі, іцо Олег Ольжич був справді Святим, — Втіленням Ідеалу Національного Героїзму і Жертви.
Ваш вибір був добрий,'Найдорожчі Друзі і Лицарі!
Парсіфаль, Ґалягад, Ґавейн, Боре, Юрій Переможець, Арджуна, — чи Князь Незламний, — це тільки мрії поетів і пророків.
Це тільки поезія і мітологія.
А Олег Ольжич — це не святий із паперової ікони, ані із фантастичної повісти про лицарські пригоди.
Олег Ольжич — це кров і кість Української Нації.
Він дійсно здобув цю Найвищу Вежу Духовости вчора, що її нам треба здобути... сьогодні і завтра.
У цій дійсності Борні і Святості Святого Лицаря Олега, лежить найміцніша запорука тих подвигів і перемог, що їх досягнуть Лицарі України у їх буревійному поході до Сонця Вічної Слави.