На цю притаманність ідеології українського націоналізму звернув уже увагу проф. Ю. Бойко, вказуючи у своїй праці „Основи українського націоналізму" на той факт, що пізнавальні елементи цього світогляду знаходять свій вираз так само в поезії, як у публіцистиці. Саме творчість Ольжича є найбільш яскравим прикладом для цього ствердження. Справжні і найвищі висоти його пізнання були йому дані у віщому натхненні, якого виразом є його вірші.
У цій праці я бажаю спинитися на тих концентрах ідеології Ольжича, що є його творчим вкладом в ідеологію українського націоналізму. Ці нові і творчі елементи знайдемо перш за все в історіософії Ольжича. Треба сказати, що ідеологічна система Ольжича, якщо йдеться про питання українського націоналізму — це головним чином його історіософія.
735
На самому вступі доводиться боронити дійсність історіософії як науки. Матеріялістичне думання настільки загніздилося в науці історії, що історіософію трактують історики здвигненням рамен, як щось зовсім ненаукове й суб'єктивне. Але в дійсності кожний підручник історії, кожна методологія історичних дослідів, має в своїй основі певну історіософію, певне розуміння, що саме є історією, певні норми цінностей згідно з якими оцінені певні факти, як історичного значення. Матеріялістичне розуміння історії є саме такою дуже примітивною і дуже ненауковою системою історіософії, тобто мудрости історії, в данім випадку її розуміння як висліду продукційних умовиш. Навіть примітивний хронікар пише тому про княжі родоводи і війни, бо вважає, що саме ці події мають основне значення для історії, а отже є змістом історії. Словом, кожний історик має певні означені норми цінностей у відношенні до подій із зовнішнього світу. На основі цих норм цінностей він відмічує одні факти як важливі, а інші вважає неістотними і без основного значення для історії. Сьогоднішні історики не помічають факту, що їхнє розуміння історії і її рушійних сил є дуже вбоге і поверховне. їхня історіософія справді не далека від матеріялізму в його най-вульгарнішій формі. Але цю звичайну й загально прийняту на університетських катедрах систему історичного думання, вважають історики єднноправильною і об'єктивного, і тому всяке інше думання характеризують як ненаукове або позаісторичпе. Цю релятивність норм цінностей істориків усвідомила собі вже італійська школа істориків, яка не визнає ніякої історії за науку, приписуючи їй таку саму вартість, як історичним романам, де автор із безлічі фактів вибирає саме такі, що його цікавлять і що сам він уважає визначними чи історичного значення. В такому стані система історичного думання філософа-ідеаліста, який бачить в історії здійснення чи розвиток ідей, буде видаватися сьогоднішньому історикові, який ще не визволився з оков матеріялізму, чимсь буцімто суб'єктивним, що він окреслює досить згірдливим для матеріяліста окресленням історіософії. Побачимо, одначе, на прикладі історіософії Ольжича, що справжня історіософія є глибшим вникненням в основні закони і розуміння рушійних сил історії, а отже справжньою і повноцінною науковою системою. Ми побачимо дивний, хоч дуже простий факт, що всі історики України повинні вчитися історії України саме від Ольжича. Я маю на увазі зовсім дослівно те, що говорю.
Виявляється перш за все, що сама історіософія не є но
736
вістю в українській історії і що кожне високе державне чи національне думання було нерозривно зв'язане з мудрістю історії.
Із „Слова про похід Ігоря" довідуємося, що історіософом був уже сам Боян і „Слово" цитує фрагменти чи афоризми істо-ріософічної мудрости Бояна. Із цих фрагментів видно, що Боян вірив у здійснення божественної справедливости в історії і що нікому злому не минути суду Божого в самій історії. Саме „Слово" є в основі своєї концепції і мистецької структури історіо-софічною поемою. Нічого дивного, що саме цей найвеличніший пам'ятник української духовости стане основою основ для історіософічного думання Олега Ольжича. Дух Нації виявляється найповніше на найвищих висотах національної думки і там саме треба шукати джерел національної свідомости і там саме треба шукати основних рушійних сил історії даної нації.