790
До тієї самої родини належить теж припускати, належала й мало відома мова „сколотів", відомих Геродотові і відомих нашим предкам.
Все це, вище сказане, склонює мене думати, — підкреслюю здогадність цієї думки, — що назви „Дон" і ,Дунай" були надані цим рікам ще на грунті мовного материка спільного принаймні тим прото-індо-европейським мовним родинам, для яких воно було й залишилося спільним разом із значенням і розумінням назви, а отже у прото-слов'янському, прото-індо-арійському, протокельтійському і, можливо, протогрецькому.
Тільки так я можу пояснити присутність і зрозумілість цього слова у вичислених прото-мовних галузях і, що найваж-ніше, тільки так я можу пояснити ступневий заник цього слова або зміни його значення, що наступали разом із покиненням басейнів згаданих рік. Трудно, отже, в даному випадку говорити про мовні запозичення. Спільнота цього слова пояснюється теж спільнотою його деномінату, в нашому випадку предмету означеного цими видозмінами одного слова у виді трьох величезних рік. Наші міркування і розгляд назв „Дніпро" і „Дністер" кинуть ще нове світло і, можливо, чіткішу деталізацію питання.
Разом із тим повищі міркування, здається, наближують нас до розв'язки так цікавого й важливого в науці питання про первісну прабатьківщину народів, що говорили мовою індо-ев-ропейської мовної спільноти, принаймні в певну добу їх передісторії, шщш
ДНІПРО
Дотеперішні висліди наших міркувань виявляються дуже корисними і разом із тим підтвердженими в нашій дальшій аналізі назв і значень рік „ДНІСТЕР" і „ДНІПРО".
Повторення складової частини „ДНІ" в обох назвах вказує, що маємо до діла із словозложеннями, яких першим членом є слово „ДНІ", а саме „Дпі-про" і „Дні-стер".
Зачнім від Дніпра. Найстарші українські записи подають нам форму „Дніпр", при чому „Р" мусіло бути голосівкове і воно дало пізніші форми „Дні-пер" і „Дні-стер". Також форму „Дні-про".
Грецько-латинські записи цього слова подають форму „ДАНАПРІС", яку вважають сколотською (скифською).
791
Зробім відразу застереження, що замало знаємо у порівняльній філології про сколотську мову, щоб можна легко й без обиняків ідентифікувати назви як спеціялізовані, чи виключно сколотські форми.
Зробім далі застереження, що це тільки геленізоваиий запис. Для цілей нашої аналізи приймемо, отже, далі найстаршу відому форму запису на означення „ріка" — а це форми ,,Да-нуй", чи на українському терені „Дунай".
Коли до цієї теми — Дунай — додати відомий протослов'янський, а разом із тим здогадно прото-індоевропейський дієслівний корінь „ПР", із сонантичним „Р" у звучанні близькому до „ри" чи „рі", чи „ру", отримаємо звучання „Дунайпру" — „Дунайпри".
Через наголошення останнього складу, оба попередні — нормально для старослов'янської мови — скорочуються. Дістаємо, отже, перехідну форму „Д(у)ніяпру", або „Д(у)ніяп(е)р", а звідси через дальше скорочення вже записану і потверджену текстом форму „Дні(я)пер" мабуть із наголосом на передостанньому складі, чи теж форму ,,Д(у)ні(я)пр(у)" із наголосом на останньому складі, із якої то форми, через скріплення останнього складу під наголосом отримуємо вже сьогоднішню українську форму Дніпро.
Наш вивід приймає, отже, потверджену форму „Дануй" — „Дунай" і закладає словоутворення зовсім звичайного типу через додання дієслівного кореня „ПР". Дальше скорочення первісної складової частини словоутворення „Дунай-пру", є знову ж таки зовсім закономірне для переходу здогадного протослов'янського до потвердженого староукраїнського ,,Д(у)ні(я)-пр(у)"• Пізніші відомі грецькі записи „Данапріс" є тільки геле-нізованим записом із закінченням кінцівки „с". V цій формі відбивається одна із стадій скорочування цієї назви у грецькій фонетичній трансформації.
Морфологічна сторінка слова стає ясною. Посередні форми знайдемо теж у германських записах, до чого перейдемо далі.
Ця лінгвістична основа дозволяє нам перейти до семантичної і філологічно-порівняльної аналізи.