Деякі німецькі учені пробували пояснювати нижче наведені місця, як такі, що мають відношення до назв рік Дону і
812
Дніпра. Мушу тут підкреслити, що далеко не всі згідні із таким поясненням. Спробуймо, однак, розглянути можливість такого значення. Тоді побачимо, вже підчас самого розгляду тексту її філологічну можливість, чи допустимість і рівночасно вартість як гіпотези.
Якщо прийняти цей здогаду тоді назва Дніпра мала б звучати у даних місцях як „ДАНПАР" і „ДАНПР". Лінгвістично таке припущення не тільки можливе, але воно вказує на дальше скорочення назви через відому нам вже форму „Данапер" чи ,,Даніпар". Якщо наголос, сильний наголос в германській мові покласти на перший склад, тоді скорочення цілком закономірне. Отже через скорочення середнього складу, — без уваги на те, чи була там голосна „і", чи „а", дістанемо звучання „Дан-пар", або ще коротше „Данпр".
Отже перейдім до тексту. Наводжу фрагмент із „Атля-квіда".
Контекст змісту є слідуючий:
Гунський князь Аттила хоче заманити до свого табору германського князя Ґуннара. З цією метою Аттнла висилає до князя Ґуннара свого посла і запрошує його на відвідини до гун-ського терему, обіцяючи йому „приязнь і мир". Щоб заманити його на оте заключения „приязні і миру", він обіцяє йому багаті дари і численні землі до розподілу.
Між цими землями і дарами знаходимо обіцянку дати йому дзвінку зброю, золоте причілля до корабля і... ... тут слідує наш текст:
„ Сіяючий клейнод Надбережжя Дніпра, Могутній ліс, —
Який вони називають Мерквид. "
Ґуннара остерігають. Але бундючний Ґуннар проти тих остережень прийняв запрошення. Пишний бенкет закінчився ганебною зрадою й вирізанням германських князів і лицарів. У помсті за них сестра Ґуннара Ґудруне, жінка Аттили, запалює терем і все кінчиться характеристичним для германського розуміння трагізмом — цілковитим знищенням.
Сага є безсумнівно відбиткою історичних воєн і мирів, що їх вели готи із гунами. Надбережжя Дніпра могло зовсім добре у їх заборчих намірах вважатися отим „сіяючим клеи-нодом", за який велися війни.
813
Обі сторони могли претендувати на „власність" цього сіяючого клейноду. Гуни напевно. Знаємо це з факту, що ріку Дніпро вони назвали для себе „Гунівар", себто Ріка Гунів. Ще один зайвий доказ, що пануючий над узбережжям пробував назвати цю ріку „своєю" і називав її своєю назвою. Яка ж крихка пам'ять залишилася по цих заборцях на далекій півночі?
Чи мова тут про Дніпро? Залишаю це питання дальшим дослідам знавців „Едди". Якщо йдеться про Україну, то тут і без „Едди" знають про заборчі пляни усіх наїздників і ворогів України. Тому то я сподіюся радше заперечень оцих моїх здогадів відносно інтерпретації даного місця.
Премудрий Риг, потужній і віщий мандруючий старець встановлює лад на землі. Таку постать мандруючого старця знаємо у германській мітології як втілення Вотана.
(Також в билинах стрічаємо подібний мотив Божества, що навідує землю у виді мандруючого старця.)
Старець-мудрець у Едді зветься старинного звучання іменем РИҐ. Він абр дає мудрі ради, або й сам є основоположником чи родителем раси чи народу. Цей нарід складається із станів, із яких кожний має своє завдання. Нас буде цікавити завдання Молодого Князя — ідеального образу, чи втілення германської раси. Отже молодий король знає не тільки воєнне ремесло, але він знає усі тайни „рун", себто священного знання таємного. Уміє він заспокоювати бурю на морі і розуміє мову птиць. При тому він сильний як вісім боєвиків.
Одного дня на полюванні на птиць заговорила до нього віща ворона. Вона відкриває йому його завдання, чи його долю:
„ Закрякала ворона сидячи на дереві: — „Чому, о молодий князю, ти бавишся пташками? Ти повинен радше метати списами, Приборкувати коні, поборювати велетнів.
Величаві є тереми Дону і Донаиру, Багатіша спадщина як твої посілості, Треба тобі кораблів досідати, Рани завдавати, мечі випробовувати!
Отже не заманювати птиці молодому князеві, але муштрувати коні і кораблі, гострити мечі.
Його „спадщина" більша за те, що він тепер посідає. Це величаві тереми (дирар галір) „Дану і Данпра".
814
Чи справді? Не всі дослідники згідні із таким толкуван-ням цього місця. Деякі воліють перекладати так:
„Величаві тереми Дана і Данпра" — при чому зазначу1 ють у поясненнях, що це мітичні імена якихсь данських князів. Без відмічення переходять до порядку денного над тим, що одне і те саме слово означає у їх перекладі раз „ДІниро" (Данпар), а другий раз здогадного і мітологічного князя із Данії.