Будемо читати ці тексти з почуттям глибокої вини, що ми відреклися Рідної Віри і заблудилися в історії.
Для цієї мети найкраще розглядати ці старинні тексти за головними колами ідей, а не тільки за відірваними наведеннями, і в таких спільних частинах, які дають уяву про їх спів-зміст і заокруглені розділи.
Доведеться розглядати головно ось які питання:
1. Наше національне „ВІРУЮ" та його здійснення в історії.
2. Вчення наших предків про Божества, їх погляди на Всесвіт.
3. Історичні згадки, головно у відношенні до ранньої історії Русі-України.
4. Суспільний лад і їх уявлення про Державу.
5. Мова наших предків, як підсумок поодиноких мовних завваг при аналізі тексту.
6. Історія відкриття дощечок і питання їх автентичности.
7. Висновки про конечність дальших студій та їх повного видання.
Очевидно, наші старинні книги не написані за нашим пляном.
Це, головно, торжественні звернення до народу, мабуть декількох Великих Віщунів, написаних чи виголошених в ріж-них часах. Доведеться зустрічати повторення і різновидності. Але в усіх них звучить найгарячіший заклик до оборони ЗА-ГРОЖЕНОЇ РІДНОЇ ВІРИ та самого існування народу.
Тексти не обіймають собою усіх теренів старої Русі-України. їх треба (як думаю сьогодні) обмежити головно до теренів поміж Волгою та Дунаєм. Відбивають вони теж історію можливо декількох основних племен, їх мандрівки та їх поселення.
Не сподіваємося теж знайти систематичного викладу історії, бо такий був у окремих навчаннях головно усної тради-
85
ції, але стрінемо численні відношення і звернення, головно пригадки безсмертної слави цілих поколінь, що рясно проливали кров в обороні своїх Земель.
Подібний, так би мовити, синтетичний спосіб трактувати історію стрінемо у „СЛОВІ ПРО ПОХІД ІГОРЯ", яке дає нам синтезу історії Русі-України „від Старого Володимира до нинішнього ІГОРЯ". Коли в ньому згадується про молодого князя Ростислава, що згинув „на три дні при березі", то автор був певним, що його слухачі знають подробиці цієї трагічної смерти із пісень, чи жалів про цю передчасну смерть. Згадує він про неї, щоб викликати її в пам'яті та піднести чуттєвий настрій для його замислу.
Подібно і сьогоднішній поет Ольжич, коли згадує про Базар, Корсунь, Конотоп, то напевно знає, що ці події відомі його читачам:
„Хто злото знеславить Твоїх перемог, Під Корсунем і Конотопом?"
Це події славних перемог, якими Ольжич хоче воскресити і розвогнити бажання Слави і Героїзму.
Також треба нам пам'ятати, що у первісну добу життя народів було нерозривно пов'язане з їх Вірою і Мітологією.
Так, наприклад, в Іліяді чи Одиссї, олімпійські Боги беруть безпосередню участь в боротьбі і щоденному житті Геле-нів. Богиня охороняє молодого Телемаха невидимим серпанком хмари, так що він може пройти непоміченим крізь місто в пошуках свого батька Одисея.
Але такі мітологічні схеми стрічаємо і в сучасній історії. Так, наприклад, в боротьбі Ромеїв проти Святослава, коли терези перемоги виразно схилялися в бік лицарства Святослава, треба було великого чуда у виді саме чудесної інтервенції святого Теодора, який на білому коні у повній зброї з'їхав із небес і своїм мечем порізав вночі, як злодій, велику частину воїнства Святослава.
Це велике чудо, за свідченням Леона Диякона Калойського, піднесло Ромеїв на дусі і дало їм „перемогу", як оцінює вислід цієї боротьби цей хронікар цісаря Цимісхія. Це чудо також потвердило правильність і божу посвяченість цісаря Цимісхія, який опанував престіл ганебним убивством свого попередника.
Добре відома нам і легенда про появу матері Божої Ченстоховської Хмельницькому перед Львовом, чим вона оборонила Львів для поляків... На пам'ятку цього рішаючого чуда стояв донедавна визначний пам'ятник на одній із площ нашого старовинного міста.
Не забудьмо також, що історичні народи старовини творили міти про їх Божественне походження як заповіт їх постави супроти історії та світу.
І так Ромуля і Рема вигодувала Вовчиця, хижий звір, символ жорстокости і заборчости Риму.
Євреїв народив сам їх Яхве (Єгова), який у людській постаті і людському тілі зійшов на землю і сплодив через тілесні зносини з 90-літньою Сарою свого першого сина Ісаака, від якого походить Ізраель, як це засвідчує їх власна Біблія. Цю важливу подробицю якось забувають дослідники Біблії, хоч це саме вона визначує психологію єврейського народу як едино-вибраного народу на землі...
Подібні мітологеми будемо досліджувати на ґрунті історії у світі порівняльного вірознавства і етнопсихології, при чому доведеться мені відкликуватися до моїх власних студій у цій ділянці.
Перед тим, як приступимо до аналітичної частини нашої праці над текстами Книги Велеса, вважаємо необхідним подати характеристику тієї історичної ситуації та тих рушійних духових і матеріяльних потуг, які у вирішальній для долі Русі-України боротьбі поміж РІДНОЮ ВІРОЮ та ХРИСТИЯНІЗМОМ викликали героїчний опір і оборону в постаті Книги Велеса...