Выбрать главу

Він любить нити міцні напої так як і наші воїни-герої.
Ведійська СОМА для нього підлягала окремому проце­сові приготовлення й заправи. її в старинних часах пили також учасники жертви, далі вона стала, мабуть, засильною, і її вжи­вали тільки для дійства жертви ІНДРІ та деяким іншим Богам.
І тут доходимо до ядра нашого доказу.
Із рослин, призначених до заправи чи самого приготу­вання СОМИ, витискали сік між двох каменів, які звалися
131
„ҐРАВНА". Історично-мовно це відповідає нашим „ЖОРНАМ".
Так витиснений сік СОМИ вливали до напою заправлено­го молоком і виставляли на три дні на сонце для міцної фер­ментації. Ця дія була частиною дійства жертви і супроводжу­валася відповідним обрядом і гимнами.
Після трьох днів переціджували напій через вовнисту шкіру.
Під час жертви напій пили жреці, а далі виливали на во­гонь для нашого Божества.
Y дослідах Ригведи постало важливе питання, яку саме рослину уживали жреці Ригведи, яка надавала головну влас­тивість викликування піднесености почувань, настроєм почут­тя Сили і Відваги героя.
І тут слід ствердити, що сьогоднішня наука ще не роз­в'язала цього питання. За моєю теорією цих рослин було біль­ше, залежно від терену і дослідження їх властивостей жреця-ми. Тут подаю листу рослин, які знавці Ригведи подають як основу для виготовлення СОМИ. Назви подаю в латинській мо­ві.
Sarcostomma viminale, broviatigma, Asclepis acida, Sarco-stomma acida, Cannapis sativa.
Тут пригадую перш за все, що в нашій етнографії відо­мий теж напиток CYP виготований на основі сферментованого вівса. В Індії міг це бути риж, або цукрова троща (тростник).
Хлавний знавець Ригведи Макс Мюдер вважає, що запра­вою могли бути ріжні види нашого „ПОЛИНУ", який — як ві­домо — уживається до сьогодні до заправи „ОЛУ" — „ЕЙЛЬ" — або популярного пива.
Це очевидно не виключає уживання інших видозмін. Де­які учені вважають, наприклад, що основою був сік із афгансь­кого винограду. Без сумніву арійські народи, які мандрували до Індії, проходили довгими походами крізь країну, що зветься сьогодні Афганістаном. її населення говорить до сьогодні одні­єю з арійських мов. Первісні Арійці проходили головно через просмик Кабуль, який сьогодні не втратив свого стратегічного значення, як брама до Індії. Y своєму заборчому поході ще ца­рат пробував захопити впливи над Афганістаном, саме як бра­мою до Індії.

В часі цих історичних мандрівок первісні Арійці, зви­чайно, вивчали властивості рослин і тоді очевидно відкрили вище згадані роди саркостомми, які люблять гористий клімат.
132
Але мовні дослідження новішого часу подають ще прос­тішу теорію і вважають, що основою заправи СОМИ була відо­ма сьогодні Каннабіс сатіва. Слово Каннабіс відповідає мовно нашому слову „коноплі" і ця старинна назва відома теж на пів­ночі Европи серед балтійських народів.
Знаємо теж із Ригведи, що напій СОМИ вважався доро­гим і напевно могли існувати його різновидності. Для нашого досліду важливий сам спосіб приготовлення і ритуальна його підготовка.
Релігійна важливість на теренах Русі-України підкресле­на іце й тим, що основу цього жертвенного напою творив не просто ячмінь чи овес, але дорогий і благородний наниток МЕ­ДУ. Україна споконвіку експортувала цей дорогий напиток до Греції і напевно й далі.
Тотожність і дія дев'ятисилу та шелвії у заправі МЕДУ-СУРИ, ще вимагає досліду. Але наведений матеріял вповні ви­стачає як допоміжний матеріял до висновків щодо автентич­ності! Книги Велеса. Бо:
Відомості про культ СОМИ у Ригведі публіковані аж у другій половині 19-го століття, а саме із праць Макса Мюлера, а головно із студій Евгена Бурнуфа саме про культ СОМИ на ос­нові дев'ятої Книги Ригведи у французькій мові.
Отже здогадний фальсифікатор КНИГИ ВЕЛЕСА з почат­ку 19-го століття не міг бути таким глибоким знавцем Ригведи, а зокрема на початку 19-го століття. Та й взагалі припускати у нього, чи когонсбудь іншого, таке глибоке і детальне знання культу СОМИ в Ригведі і Гаоми в Авесті, як від якого небудь аматора фальсифікатора навіть у 20-ім столітті, просто немож­ливо; Тим важче припускати, що назви так рідкісних окрес­лень, як саме CYPA перед СОМОЮ і цілий обряд Високої Жерт­ви, міг бути відомий якомусь не спеціялістові ще навіть сьогод­ні. Це мусив би бути висококваліфікований професор, знавець порівняльної віронауки, яка розвивається щолиш сьогодні, піс­ля її спроб у 19-му столітті.
Але й тоді такий фальсифікат ученого не міг би носити Цих неповторних і непідробних знамен натхненної і щирої про­стоти і оригінальности, що нею дише Цілий збірник текстів Влесової Книги.
Подробиці культу МЕДУ-СУРИ невідомі теж в етногра­фії- Але хоч би хтось відкрив їх у якімсь закутку південної
133
України, то і тоді ніякий фальсифікатор не міг би „відкрити", що пісня ВсеМатері Слави звучала у відвічній пісні дубового гаю. Тільки той, що вслухався життям у цей споконвічний шум міг його „відчитати" своєю пророчою і натхненною душею...
Історія передає нам віщування на горі ДОДОНІ. Там натхненний віщун-пророк лежав на Землі і вслухався у шум споконвічного священного Дуба. І в цьому шумі читав долю тих, що його питали.
Чи був це Шум Дуба, чи незбагнений шум серця героя, в якому звучав або страх і непевність, або міцні удари серця сповненого Вірою у Правдивість і Чесність його боротьби?
Наш пророк чув голос Богів у споконвічному ПРАВ'Ї, себто у СВІТІ СПРАВЕДЛИВОСТИ, ПРАВА Й ЗАКОННОСТИ РОЗВИТКУ НАРОДІВ І ЛЮДСТВА.