Він любить нити міцні напої так як і наші воїни-герої.
Ведійська СОМА для нього підлягала окремому процесові приготовлення й заправи. її в старинних часах пили також учасники жертви, далі вона стала, мабуть, засильною, і її вживали тільки для дійства жертви ІНДРІ та деяким іншим Богам.
І тут доходимо до ядра нашого доказу.
Із рослин, призначених до заправи чи самого приготування СОМИ, витискали сік між двох каменів, які звалися
131
„ҐРАВНА". Історично-мовно це відповідає нашим „ЖОРНАМ".
Так витиснений сік СОМИ вливали до напою заправленого молоком і виставляли на три дні на сонце для міцної ферментації. Ця дія була частиною дійства жертви і супроводжувалася відповідним обрядом і гимнами.
Після трьох днів переціджували напій через вовнисту шкіру.
Під час жертви напій пили жреці, а далі виливали на вогонь для нашого Божества.
Y дослідах Ригведи постало важливе питання, яку саме рослину уживали жреці Ригведи, яка надавала головну властивість викликування піднесености почувань, настроєм почуття Сили і Відваги героя.
І тут слід ствердити, що сьогоднішня наука ще не розв'язала цього питання. За моєю теорією цих рослин було більше, залежно від терену і дослідження їх властивостей жреця-ми. Тут подаю листу рослин, які знавці Ригведи подають як основу для виготовлення СОМИ. Назви подаю в латинській мові.
Sarcostomma viminale, broviatigma, Asclepis acida, Sarco-stomma acida, Cannapis sativa.
Тут пригадую перш за все, що в нашій етнографії відомий теж напиток CYP виготований на основі сферментованого вівса. В Індії міг це бути риж, або цукрова троща (тростник).
Хлавний знавець Ригведи Макс Мюдер вважає, що заправою могли бути ріжні види нашого „ПОЛИНУ", який — як відомо — уживається до сьогодні до заправи „ОЛУ" — „ЕЙЛЬ" — або популярного пива.
Це очевидно не виключає уживання інших видозмін. Деякі учені вважають, наприклад, що основою був сік із афганського винограду. Без сумніву арійські народи, які мандрували до Індії, проходили довгими походами крізь країну, що зветься сьогодні Афганістаном. її населення говорить до сьогодні однією з арійських мов. Первісні Арійці проходили головно через просмик Кабуль, який сьогодні не втратив свого стратегічного значення, як брама до Індії. Y своєму заборчому поході ще царат пробував захопити впливи над Афганістаном, саме як брамою до Індії.
В часі цих історичних мандрівок первісні Арійці, звичайно, вивчали властивості рослин і тоді очевидно відкрили вище згадані роди саркостомми, які люблять гористий клімат.
132
Але мовні дослідження новішого часу подають ще простішу теорію і вважають, що основою заправи СОМИ була відома сьогодні Каннабіс сатіва. Слово Каннабіс відповідає мовно нашому слову „коноплі" і ця старинна назва відома теж на півночі Европи серед балтійських народів.
Знаємо теж із Ригведи, що напій СОМИ вважався дорогим і напевно могли існувати його різновидності. Для нашого досліду важливий сам спосіб приготовлення і ритуальна його підготовка.
Релігійна важливість на теренах Русі-України підкреслена іце й тим, що основу цього жертвенного напою творив не просто ячмінь чи овес, але дорогий і благородний наниток МЕДУ. Україна споконвіку експортувала цей дорогий напиток до Греції і напевно й далі.
Тотожність і дія дев'ятисилу та шелвії у заправі МЕДУ-СУРИ, ще вимагає досліду. Але наведений матеріял вповні вистачає як допоміжний матеріял до висновків щодо автентичності! Книги Велеса. Бо:
Відомості про культ СОМИ у Ригведі публіковані аж у другій половині 19-го століття, а саме із праць Макса Мюлера, а головно із студій Евгена Бурнуфа саме про культ СОМИ на основі дев'ятої Книги Ригведи у французькій мові.
Отже здогадний фальсифікатор КНИГИ ВЕЛЕСА з початку 19-го століття не міг бути таким глибоким знавцем Ригведи, а зокрема на початку 19-го століття. Та й взагалі припускати у нього, чи когонсбудь іншого, таке глибоке і детальне знання культу СОМИ в Ригведі і Гаоми в Авесті, як від якого небудь аматора фальсифікатора навіть у 20-ім столітті, просто неможливо; Тим важче припускати, що назви так рідкісних окреслень, як саме CYPA перед СОМОЮ і цілий обряд Високої Жертви, міг бути відомий якомусь не спеціялістові ще навіть сьогодні. Це мусив би бути висококваліфікований професор, знавець порівняльної віронауки, яка розвивається щолиш сьогодні, після її спроб у 19-му столітті.
Але й тоді такий фальсифікат ученого не міг би носити Цих неповторних і непідробних знамен натхненної і щирої простоти і оригінальности, що нею дише Цілий збірник текстів Влесової Книги.
Подробиці культу МЕДУ-СУРИ невідомі теж в етнографії- Але хоч би хтось відкрив їх у якімсь закутку південної
133
України, то і тоді ніякий фальсифікатор не міг би „відкрити", що пісня ВсеМатері Слави звучала у відвічній пісні дубового гаю. Тільки той, що вслухався життям у цей споконвічний шум міг його „відчитати" своєю пророчою і натхненною душею...
Історія передає нам віщування на горі ДОДОНІ. Там натхненний віщун-пророк лежав на Землі і вслухався у шум споконвічного священного Дуба. І в цьому шумі читав долю тих, що його питали.
Чи був це Шум Дуба, чи незбагнений шум серця героя, в якому звучав або страх і непевність, або міцні удари серця сповненого Вірою у Правдивість і Чесність його боротьби?
Наш пророк чув голос Богів у споконвічному ПРАВ'Ї, себто у СВІТІ СПРАВЕДЛИВОСТИ, ПРАВА Й ЗАКОННОСТИ РОЗВИТКУ НАРОДІВ І ЛЮДСТВА.