Як засвідчує старовинність, обманена різними заблудами, існує оповідання, що скільки разів грозили їм заколоти довгої домашньої війни, стільки разів виходить із згаданого озера величезний бик, із білими зубами укритими блискучою піною і на очах усіх качається розкішно в калюжі серед жахливих потрясень.
210
Скільки є в цій країні округ, стільки є святинь і окремі зображення демонів шануються невірними. Між ними однак вище згаданий город має найвищу владу. Коли йдуть на війну, то все його поздоровляють, коли щасливо вертають, шанують його належними дарами та жеребами і через коня допитують, як вище описано, яку приємну для Богів жертву повинні принести їхні священики.
Ці всі племена разом називаються лютичами...
**
Тут кінчиться опис "чортопочитателів" — лютичів, винищених до кінця упродовж дальшої історії Німеччини.
Одним із дальших свідоцтв про долю цих лютичів, а також із згадкою імени Сварожича, є лист святого Брупона, у якому він засуджує Гайнриха II за його союз із „поганськими" лютичами.
"Яким чином — пише патетично святий Брунон — можуть співдіяти разом Сварожич — чорт — і вождь святих!".
Ніякого союзу, навіть хвилевого! Єдиною можливою формою „співіснування" є їх (себто лютичів) „навернення" наслідком якого навіть їх ім'я пропало в історії.
Свідоцтво Герборда
Нашим черговим документом буде: "Гербордус: Діялогус де віта Оттоніс епіскопі Бамбергепсіс. Ед. Кепке-ІІертз" — себто "Герборд: Розмова про життя Оттона, єпископа Бамберґенсько-го". Герборд, це монах із манастиря у Міхельберзі, близько Бамбергу. Про його життя знаємо дуже мало, напевне лише те, що і був хронографом манастиря подібно як його попередник Ебон. Його "Розмова" написана 1159 р., а його смерть датована Г168 р. Єпископ Бамберзький, якого життя описує Герборд, справував свій уряд в рр. ПОЗ — 1139, отже, не був його сучасником. Герборд однак користувався матеріялами чи хроніками попередників, сучасників. Головним "подвигом" цього єпископа було знищення чотирьох святинь у місті Штетіні над Одрою. Відрізану голову триголової статуї слов'янського Божества він вислав папі римському як свій трофей і доказ вірности. Статуя мала високу мистецьку вартість. Хоч у Ватикані зберігається безліч статуй старовинних грецько-римських Богів, то однак не думаю, що цей трофей по-варварськи відрізаної голови там зберігається. Його опис цієї події додає декілька цінних подробиць до відомого вже матеріялу попередніх свідчень. Саме історичне тло подібне як у інших авторів залишаємо тут без обговорення, а
211
наводимо в перекладі тільки ті місця, які відносяться до опису самих святинь.
Сам манускрипт монаха Гсрборда відкритий Ґізебрехтом щойно в 1865 р., ще не повністю використаний у вивченні предмету.
Читаємо текст:
"Тіємо: Чому вони називали свої святині "континами".
і
Сефридус: Слов'янська мова в численних місцях наближена до латини, тому я думаю, що "континами" вони звуться від слова „контінере" (себто „заключати в собі").
32. В Штетинській державі були чотири контини, але одна із них, що була головною, була чудово і ио-мистецьки збудована (мірабілі культу) і мала внутрі і назовні скульптури на стінах знамениті зображення людей, птах і тварин, так вірно представлених у їх природній поставі, що міг би ти взяти їх за живих і віддихаючих, і мушу відмітити як дуже рідкісне явище, що краски образів іззовні святині ані не блідли, ані не могли бути змиті дощем чи снігом. Такого було досягнено вмілістю малярів.
До цієї будівлі приносили вони звичаєм своїх прабатьків здобуті скарби і зброю ворогів і що здобули вони в боротьбі на суші і на морі на основі закону про десятину.
Були тут також золоті і срібні миси (кратерай), із яких їхні вельможі ворожили, їли і пили, та які зберігалися як святість, щоб їх виносити під час святочних днів. Також зберігали вони там для прикраси і на славу своїх Богів роги биків, покриті золотом і дорогим камінням, із яких вони пили, або вживали як труби. Також мечі й кинджали і багато дорогоцінностей, рідкісних і прекрасних, які вони, коли святиня була зруйнована, вирішили подарувати єпископові і священикам. Але він сказав: Я зовсім не думаю, що ми повинні на вас збагачуватися, бо маємо подібні речі і ще кращі дома понад достатком. Поділіть їх радше між тими, кому вони належать для вашого вжитку із Божим благословленням. Тоді він покропив ці речі свяченою водою, зробив над ними знак хреста і приказав, щоб їх поділили між собою.