Выбрать главу

Але була там триголова статуя, із трьома головами на од­ному тулубі, яку називали "Триглавом". Цю забрав сам, знищив її тулуб, а три разом сполучені голови забрав як трофеї зі со­бою і вислав відтак до Риму іменно щоб апостольському панові і всього костела показати те, що він довершив серед народу, будуючи і винищуючи.
Три інші контини зазнавали меншої пошани і мали мен­ше прикрас. Були там лавки і столи вокруг побудовані, де вони
212
відбували свої зібрання і наради. Туди вони збиралися чи то бенкетувати, чи забавлятися, чи полагоджувати поважні вирі­шення. В означені дні й години вони сходилися до цих домів.
Крім того стояв там могутній дуб, а під ним пливло най-миліше джерело, про яке простолюддя вважало, що в них пере­буває Божество, шанували їх як святі й оточували великою по­шаною.
Коли єпископ після розруйнування коптин, хотів зрубати також цього дуба, народ просив його, щоб він цього не робив. Вони впевняли, що на майбутнє вони не будуть відправляти в цьому місці ніяких релігійних обрядів, а тільки бувати там за­для тіні й цриємности. Y тому немає ніякого гріха, та що вони воліли б врятувати це місце, ніж бути ним врятовані. Одержав­ши їх обіцянки, сказав єпископ: Я успокоївся щодо дерева, але мусите припинити живі ворожіння вашої долі, бо християнам не вільно ворожити із лету птах чи як інакше.
33. Іменно вони мали дивної величини коня, добре годо­ваного, вороної краски і надзвичайно швидкого. Його не запря­гали цілий рік і він був таким святим, що не стерпів би ніякого їздця і мав одного із чотирьох священиків як свого дбайливого опікуна".

Тут прощаємося з текстом, який далі подає докладний опис ворожіння із рухів серед списів священного коня, подіб­ний в основі до тих, що ми їх стрічали в попередніх джерелах.
Ствердження
Ми познайомилися з основними історичними джерелами для нашого досліду. Ще залишилося декілька менше важливих, або значно пізніших як "КнитлІнґасага" аж із XIV сторіччя. І вони вносять Щось нове, що свідчить про те, що було більше оповідань чи джерел до цієї теми. Але в основному вони пере­повідають уже відомі нам події. Будемо ними користуватися вже в часі нашої аналізи, для доповнень чи додаткових насвіт­лень.
Отже, час на деякі ствердження, на які наш доказовий матеріял повністю дозволяє.
Перш за все відмітьмо важливу подробицю, яку чи то не доглянули, чи навмисне знехтували дослідники.
Святиня в Ретрі мала більше зображень чи статуй старо­винних Божеств. Під ними були вирізьблені написи, по латині "інскульитай". Дата біля 1000 року. Але ж святиня була старша, отже, доби сучасної Володимирові або й ранішої. На далекому північному заході знали досконало монументальну різьбу в де­
213
pcni і письмо. Підкреслюю: І ПИСЬМО! Нічого дивного в цьому немає. Нічого дивного зокрема для мене. Різці до писання чи вірніше вирізування буков на корі стрічаємо в археологічних розкопках пограничних староукраїнських городів як "Родень". Споконвіку ішла торгівля з надбалтійським прибережжям та їх янтар був у старовині дорожчий від золота. Було б дивно, якби вони не знали письма. Але ще покутує в історіях деяких учених перестарілий образ примітивного і неграмотного „поганства", очевидно, без письма, яке мало б прибути перше тільки і разом із християнством. Багато документів і фактів свідчать проти та­кого наївного і примітивного уявлення, як ось наведене свідоцт­во, яке долучуємо до колекції.
Повинен би здивувати тих "істориків" також стан сус­пільносте на цих далеких землях. Великі добре укріплені горо­ди із кількома або однією головною святинею. У городі Граці бачив Саксонець кількаповерхові будинки над вузькими вули­цями. Пожежа могла б знищити ціле місто. Чуємо в інших опи­сах про розвинене купецтво і широку торгівлю. Купці приїзд-жали до венедських городів, були добре угощувані, ніколи ніх­то не робив їм кривди. Торгували усім головно рибою та про­дуктами землі. Виробляли широко всякі тканини, і ці тканини або "плаття" були також засобом плачення як гроші. Слово "платити" походить від "плаття" як римське "пекунія", або гер­манське "фіі" від "худоби". Слово "Товар" означає ціну і пред­мет набуття пізніше.
А проте, що найбільше здивує і нас самих, це добре й ви-сокозорганізована теократія цих держав і народів.