Черга була за редактором Нотгрошеном. Сірий і непомітний, він раптом опинився перед судовим столом і заговорив гладко, як присяжний промовець. Усі, хто його знали, дивувались: таким упевненим його ще не бачили ніколи. Він знав усе, давав свідчення, найнесприятливіші для обвинуваченого, і говорив так швидко, ніби читав напам’ять передову; лише зрідка, під кінець абзаца, голова суду прихильно, наче зразковому учневі, подавав йому репліку. Бук, який вже заспокоївся після своєї поразки, нагадав йому позицію «Нецішької газети», яка була весь час на боці Лауера. На це редактор відповів:
— Ми — ліберальна, отже, позапартійна газета. Ми відбиваємо публічний настрій. Але тому, що в даний час і в даному місці настрій для обвинуваченого несприятливий…
Очевидно, він ще в коридорі дізнався про це!
Бук заговорив іронічним тоном:
— Я констатую, що свідок висловлює дещо дивне розуміння присяги.
Але Нотгрошена не легко було залякати.
— Я журналіст, — заявив він і додав: —Я прошу пана голову захистити мене від образ з боку оборонця.
Шпреціус не дав себе просити, і редактора ласкаво відпустили.
Вибило щанадцяту; Ядасон звернув увагу голови на те, що слідчий, доктор Фріцше, готовий до послуг суду. Його викликали, і тільки-но він з’явився на дверях, як усі очі забігали від нього до Юдіфі Лауер. Вона ще дужче зблідла, чорні очі, які супроводили його до судового стола, стали ще більшими, в них з’явилася мовчазна настирливість; але Фріцше уникав їх. Всі були тієї думки, що він так само погано виглядає, але хода його виявляла рішучість. Дїдеріх зауважив, що 'Фріцше з двох властивих йому виразів обличчя обрав цього разу сухий.
Яке враження справив на нього під час попереднього слідства свідок Геслінг? Свідок давав свідчення цілком добровільно і без будь-якого примусу, ще під свіжим враженням пригоди. Вірогідність свідкових слів, яку Фріцше мав можливість перевірити в ході дальшого дізнання, є поза всяким сумнівом. Той факт, що свідок сьогодні не може докладно пригадати все, що сталося, пояснюється тільки хвилюванням у даний момент… А обвинувачений? Зала здригнулася. Фріцше проковтнув слину. Обвинувачений особисто теж справив на нього скоріше позитивне враження, незважаючи на багато обтяжуючих моментів.
— Беручи до уваги суперечливість свідчень, чи вважаєте ви, що обвинувачений здатний на інкримінований йому злочин? — запитав Шпреціус.
Фріцше відповів:
— Обвинувачений — освічена людина: він, звичайно, остерігся вжити явно образливих висловів.
— Це каже сам обвинувачений, — суворо зауважив голова.
Фріцше заговорив поквапливіше. В своїй громадській діяльності обвинувачений звик сполучати авторитетність з прогресивними принципами. Він, очевидно, вважає себе за розсудливішого і правоможнішого в сенсі критики, ніж багато інших. Таким чином, цілком можливо, що в збудженому стані — а він був збуджений через убивство робітника вартовим — він висловив свої політичні погляди в такій формі, до якої, мабуть, не можна доскіпатися, але крізь яку проглядав образливий намір.
Видно було, як голова і прокурор вільно зітхнули. Члени суду Гарніш і Кюлеман кидали погляди на публіку, де помітне було пожвавлення. Асесор зліворуч досі ще розглядав свої нігті; але асесор справоруч, молодик із задумливим обличчям, спостерігав обвинуваченого, який сидів просто перед ним. Руки обвинуваченого судорожно стискали бильця лави, а очі, опуклі карі очі, були спрямовані ца дружину. Вона ж, не відриваючись, дивилася на Фріцше, напіввідкривши рота, з виразом страждання, сорому і безсилля. Бургомістрова теща проказала цілком виразно: «А вдома у неї двоє дітей». Зненацька Лауер зауважив шепіт навколо себе, всі ці погляди, які уникали його, коли він зустрічався з ними. Він зіщулився, і його багрове обличчя так раптово пополотніло, що молодий асесор з острахом зарухався на стільці.
Дідеріх, в якого на душі ставало все легше, був, мабуть, єдиний, хто ще стежив за діалогом між головою та слідчим. Бач, який Фріцше! Ні для кого, не виключаючи самого Дідеріха, вся ця історія, з відомих причин, не була спочатку такою тяжкою, як для нього. Хіба не пробував він учинити майже протизаконний тиск на Дідеріха як свідка? А протокол Дідеріхових свідчень був усе ж таки тяжким звинуваченням, і власне свідчення Фріцше тим паче. Він діяв не менш безцеремонно, ніж Ядасон. Його дружні і особливі стосунки з домом Лауера не завадили йому виконати покладене на нього завдання: захистити владу. Ніщо людське не могло встояти перед владою. Яка наука Дідеріхові!.. Вольфганг Бук теж сприйняв її по-своєму. Він дивився знизу на Фріцше з таким виразом, ніби зараз блюватиме.