Шандор Петефі
Перекладач: Леонід Первомайський
Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.
Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com
На батьківщині
Степ в золотому стиглому вбранні,
Де марево ввижається мені,
Колишеться і в дальній лине плин,—
Ти пізнаєш мене? Це я, твій син.
У затінку оцих тополь старих
Востаннє відпочити я приліг,—
Як римська цифра п'ять, на сірім тлі
У вирій відлітали журавлі.
Лишаючи назавжди отчий дім,
Заледве міг я попрощатись з ним...
Благословення матері! Давно
Розвіялося на вітрах воно.
На віддалі минав за роком рік,
Народжувався і зникав навік,—
На возі не завжди щасливих літ
З тих пір я встиг об'їхати весь світ.
Важка наука — в білім світі жить.
Багато поту й сліз я встиг пролить.
Вибоїстим, нерівним був мій шлях
В пустелі людській по сипких пісках.
Це добре знаю я, бо мій напій
Не-раз бував немов полин гіркий,
Не раз мій кухоль наливали вщерть —
Було б одразу легше випить смерть.
Але тепер все горе й вся біда,
Всі муки сплинули, немов вода,
I спомини про мій тернистий шлях —
Все потопає в радісних сльозах.
Тут колисала матінка мене,
Тут сонце, наче в юності, ясне,
З-під хмари усміхається мені,
Як синові, на рідній стороні.
Конокрадська
Темним пилом крутить
Вдалині.
Наближає вершник
На коні.
«Звідки в тебе, хлопче,
Кінь, що змій?»
«Повертаю з пушти,
Пане мій,
Ночував табун там,
Ніч іржав,
Змія вороного
Я украв.
Ярмарок у Турі,
То й мені
В Турі треба бути
На коні».
«Слухай, хлопче, слухай,
Чорна тінь,
Грає під тобою
Добрий кінь.
Це табун у пушті
Мій іржав,
Це коня у мене
Ти украв».
Ну, не хоче слухать!
В серці шал,
Нагаєм — і мимо,
Мимо вчвал.
Не згасає в серці
Лютий гнів,
Повертає, кида
В очі спів:
«Гей, мене за кражу
Не гани,
Жеребців у тебе
Табуни.
Мав одне я серце —
Й те дочка
Рідна твоя вкрала
В батрака».
Перша роль
Я став актором. Перша роль
Готова вже моя.
Уперше маю на кону
Зареготати я.
На сцені я сповна душі
Завзято регочу,
А на житті ще є причин
Доволі для плачу.
Ковзкий сніжок
Ковзкий сніжок. Зимова путь,
Кохану до вінця везуть,
До церкви милу повезли,
Од серця в мене відняли.
Коли б я снігом бути міг,—
Попід саньми б заметом ліг,
Щоб коні кинули її
В обійми пристрасні мої,
Щоб на уста поклав я їй
Останній поцілунок свій,
На серце їй упав би я,
Розтав би — й смерть прийшла б моя.
Пісні
Не спить в колисці, плаче немовля,
А ще не день,—
I нянька, присипляючи його,
Співа пісень.
Дитя моїх страждань — безсонний біль
Кричить в мені,—
Щоб він заснув на мить, складаю я
Свої пісні.
Патріотична пісня
Я серцем і душею твій,
Мій рідний краю!
Лише тобі належу я,
Тебе кохаю!
Моя душа — величний храм.
Та коли треба,
Віддам і душу я свою
Заради тебе,
О тепла кров з грудей моїх,
На землю бризни
Заради вічного життя
Й добра вітчизни!
Ні, я нікому не скажу
І не одкрию,
Що лиш з тобою я з'єднав
Свою надію.
Таємно по твоїх слідах
Я йти не кину,—
Не так, як тінь, що з нами йде
Лиш в світлу днину.
Тебе і вдень я і вночі
Не залишаю,—
Я в тьмі потрібніший тобі,
Мій рідний краю!
Я до синів твоїх іду,
Щоб в мить єднання
Молитись за твоє ясне,
Нове світання!
До дна, до дна своє вино
Я випиваю...
Воно гірке від сліз моїх,
Мій рідний краю!
Шляхтич
Його поклали на кобилу —
Негідник різок заробив.
Він грабував, і дідько знає,
Чого іще він не робив.
Та він, пручаючись, волає:
«Пустіть! Сховайте нагая!
На це не маєте ви права!
Ви знаєте, що шляхтич я?!»
Чи чули ви цю скаргу, душі
Оганьблених його дідів?
Він вартий різок після цього,
А шибениці й поготів!
Солдат
Я відставний солдат. У мене все забрали,
Був тільки рядовим — не вислуживсь в капрали,
Хоч молодість свою в солдатчину приніс,
А звідти взяв лише тягар старечих сліз.
Був щиро відданий і ревний до роботи,