Сліпий четвертий
Мій милий Тоні, мені було важко розповідати тобі про себе у перервах між виснажливою роботою. Важко було чекати на тебе, Тоні, вигадана любове мого життя. Мій милий Тоні, Антоніо, красень, коханий, мені здавалося, що ти обов’язково маєш пахнути морем, цим голубим кораловим морем, Балеарськими островами, хоча і жив то в Англії, то у Німеччині, та асоціювався у мене здебільшого з Майоркою, інколи цмином, сухим вином, зранку кавою з круасанами, увечері нашими дітками і моїм молоком для них… Моїм засохлим молоком на рожевих пуп’янках грудей, що ти у моїх мріях спивав вечорами, після сонних дитячих губ доторкаючись до пипок, аби пити мене, свою дружину, кохану, Діанку. Тоні, я чекала тебе у свій чат знову й знову, аби могла тобі розповідати про нас. Я хотіла, Тоні, аби ти був біля мене й у реалі. Аби я могла тримати твою руку, а не лише простягати пальці на твоє прохання поближче до веб-камери, аби ти міг цілувати кінчики моїх довгих, овальних, вифарбуваних у яскравий колір (усе для клієнта, бо ж камери нездало передають сірі тони) нігтів.
А їх, Тоні, клієнтів, було вдосталь – дядьків, чоловіків та ще зовсім юних хлопчиків, і майже всі вони боялися жіночої справжності. Вони були зі мною, і водночас їх ніколи не було. Ті стада мастурбуючих чоловіків, котрим остогидло домашнє порно або скачані з Інтернету сексфільми типу «троє негрів пруть грудасту білявку», чи «дві шоколадки прийшли на день народження до товариша», чи «батько і подруга його доньки»; вони вже не мали в закладках улюблених безкоштовних порносайтів, бо прийшла доба дівчат веб-кам.
Знаєш, Тоні, мені здавалося, що клієнти сприймали нас тільки як усього лиш рухливі картинки. Вони не знали, що, сидячи в задушливій кімнаті, із липкими тілами, наші запаковані в латекс чи шкіру ноги тхнули, як у вояків у окопах. Але вони не могли нас нюхати. Усе, що належало їм, – відображення на їхніх моніторах. Інколи у форматі 3D. Рідше з «ділдо-контролем», це у тих дівчат, котрі мали USB-вібратор, силу поштовхів якого клієнт міг відчувати і контролювати у себе. У Банні була ще й секс-машина, нею також керував клієнт. Але не кожна дівчина могла дозволити собі таку дорогу штучку. Хоча справа була навіть не у грошах. Не кожна працівниця могла витримати силу поштовхів того диво-пристрою, керованого котримсь із завернутих клієнтів.
Уперше побачивши ляльку, котру посадив біля себе клієнт, що включив і свою камеру, таку страшну і з по-робочому гидотно роззявленим ротом, я жахнулася. Хлопчина ж на рівні імпульсів відчув мій стан, і ти знаєш (адже цього він і добивався від інших – шоку, що перекидав місток між його реальністю та підсвідомістю, видобуваючи із останньої щось приховане і цим самим натискаючи на ґудзики еротичного збудження), він став моїм постійним клієнтом. Роздруковував на принтері мої оголені фото (так-так, через деякий час роботи на веб-кам моя чесність геть розвіялася, залишивши мені тільки те, що всередині тіла) і наклеював їх на обличчя своєї гумової коханки, бо ж вона завжди сиділа поруч, коли він чатив зі мною, вдивлялася в моє зображення на екрані, розкинувши надуті повітрям безформні руки, чекаючи на свою порцію білої чоловічої рідини. Той юнак, Йоргель, часто пропонував мені зустрітися. Але я не погоджувалася, налякана історією реальної дівчини з віртуального простору.
Тієї звичайної для людства ночі залитий гарячим нічним повітрям лісок біля Калли П. став свідком нещастя нашої Сандри. Сандра, красуня, гордість і майже власність Руперта, віднайшла своє перше і, буду сподіватися, останнє поґвалтування. Мало хто знав, точніше, ніхто крім шефа не знав, що Сандрі ледве виповнилося сімнадцять. І що вона була зареєстрованою у базі даних, використавши паспорт власної сестри! Таке відхилення від договору тягнуло за собою Рупертове ув’язнення, бо ж тільки повнолітні мали право «вести еротичні бесіди в чатах».
Сандра, незважаючи на свій молодий вік, була віртуозною віртуалкою. Звичайно, з Банні вона тягатися не могла. Перша носила перед собою вже тричі оперований бюст, а в собі – набуту стервозність.
Зеленоока руда дівчинка із червонуватим ластовинням, у реальному світі таких є багато, адже тільки на live-strip працювало понад дві тисячі дівчат-жінок-бабусь, студійниць та справжніх домогосподарок, студенток та секретарок, професійних чатувальниць, яким не потрібно було працювати деінде, бо вони проводили перед камерою цілий робочий день, та працівниць пралень, прибиральниць, Боже, навіть не перерахуєш усіх професій, національностей та країн, які були задіяні в заробітку тих мільйонів євро, котрі протікали через сайт і майже всі осідали в одній кишені, залишаючи дівчатам власну всесвітню оголеність. Дівчата, а їх шукали завдяки потужній рекламній компанії, приходили то зовсім новенькі, то після невдалого досвіду, де шефи типу Руперта не виплачували зарплати або обманювали, таких хазяїнів-невдах було немало, котрі, не вміючи організувати підлеглим належної праці, партачили анкету, і тоді вона губилася десь на тринадцятій сторінці в довгому переліку дівчат, ніким не помічена, бо ж хто дійде навіть до десятої? Тому траплялося, що навіть писані красуні через вину шефа заробляли по 10 євро в день. Такий заробіток міг задовольнити хіба що тайок або мароккійок, котрі виходили в онлайн, не покидаючи своїх країн.