Тоні, я стала віртуалкою. Інколи відчувала себе персонажем улюбленої комп’ютерної гри клієнта на його моніторі. Маріонеткою на його екрані, котрій він, натискаючи на клавіші, віддавав накази – сигнали його нереалізованості або хворобливої фантазії. Аби побачити мене у форматі 3D, йому достатньо було заповнити анкету на нашому сайті й клікну ти на «відправити». За кілька днів на вказану ним адресу прилетять окуляри. І моє тіло набере і для нього опуклих форм.
У тих краях гашиш був ледь не синонімом хліба. Незважаючи на суворі закони та посилений морський патруль, марокканці та іспанці вели свій наркобізнес. І хоча майже щотижня поліція Євросоюзу виловлювала, правда, тільки на території Іспанії, бо ж у марокканських водах вони не мають права робити щось, навантажені дорогим зіллям судна, вони не могли залатати всіх дірок і перекрити постачання забороненого зілля до Європи.
У Каллі П. наркотики коштували недорого, бо там вони перефасовувалися, аби вже у більш товарному вигляді бути відправленими на материк. Звичайно, недорогими вони були тільки для своїх, від туристів же і за гашиш, і за «колумбійський» кокаїн брали втридорога. Або ще краще – підсовували листя чаю або розтовчений у пилюку вітамін C. До речі, кокаїн, казав Джеф, справді везуть аж із Колумбії. Скидають із літаків на марокканські землі, а вже звідти його у різний спосіб переправляють до Європи. Інколи задіюючи навіть дітей, котрі переправляють його через Гібралтар.
Наше село, наш іспанський табір, поплямований зеленими оазами райських внутрішніх двориків, ззовні ж – найсправжнісінький український ромський табір, був відомим наркоманським кублом завдяки своєму вдалому розташуванню.
І перше, що я зробила, ставши на стезю свого заробляння грошей, було те, до чого тягнулися мої інтернаціональні колеги, – темно-бурий, схожий на пластилін, спресований марокканський Joins, по-нашому ж гашиш, дурман-зілля, котрий додавав родзинку досі незнаного (дурнуватого) сміху до моєї свідомості.
О, як ненавидів усіх прикордонників Руперт, як він матюкався, бо чи не щоразу був то перечеплений міліцейським кораблем, то переслідуваний їхнім же гелікоптером, коли повертався навантажений пальмами на своєму електрочовні з Марокко. Він перевозив отой найкращий сорт дерев, що ними прикрашають променади туристичних містечок. На Майорці вони потім ще два роки ростуть із зав’язаним догори листям, і тільки потім, коли оклигують, їм дають волю, і вони розпускають зелені прикраси, що дашком розкриваються над могутнім стовбуром.
Сліпий ще один
Передостанній
Пробач мені, коханий мій Тоні, що до тебе я мала всього лише двох реальних коханців. Та й то одного рівно настільки, аби розірвати моє жіноцтво і спричинити фізичний біль, а іншого – рівно настільки, аби диким звіром розгризти моє дівоцтво і спричинити біль душі. Забудь мені й те, що я після стількох тисяч віртуальних коханців мала ще й тебе, того, якого в житті ніколи не мала. Але повір мені, вимріяний мій Тоні, я зовсім ні за чим не жалкувала. Мені навіть уже несоромно було перед тобою, що я бачила на екрані свого монітора стільки розбухлих символів вашої чоловічості.
Моєю найбільшою вадою, говорили мені колеги, було те, що я не могла сприймати «клієнтів» як звичайнісінький секундомір, вони ставали для мене живими оболонками болю, Тоні, і я починала перейматися ними і співчувати їм.
Бо ж, Тоні, як не жаліти таких, як Купер? Він заходив до мене всього кілька разів (навіть показував своє обличчя!), чемний такий американець в окулярах у тонкій оправі, ми могли листуватися цілу годину, бесідуючи про його нові хімічні проекти та про завтрашнє відрядження, а потім, уже у самому кінці, він натирав свого прутня якоюсь липкою і, мабуть, солодкою рідиною, котра приваблювала… мух… і… відчиняв банку, повну гидотних чорних комах. І вони, роздратовані запахом та голодні від сидіння у слоїку, зліталися саме туди, куди й було потрібно йому, обліплювали солодке лизало маяка і повзали по ньому, мов сп’янілі, точно як мурахи на білім бинті нашого сліпого Рудольфа. Чесно кажучи, першого разу мене ледь не вивернуло від побаченого. А потім уже звикла й не до такого.