— Я одружився з найкровожернішою на шість графств жінкою, — сказав він місіс Сілсберн і знов тихенько захихотів, адресуючись до публіки.
Автоматично зреагувавши на його офіцерське звання, я ледве не захихотів і собі коротким дурнуватим сміхом стороннього та новобранця, сміхом, котрий мав свідчити, що я на боці його і всіх присутніх бозна проти кого.
— Кажу це серйозно, — мовила свашка. — Всього на дві хвилини — та й годі. О, якби він попався до моїх рученят…
— Та ну ж бо, не побивайся, любонько, — озвався її чоловік, котрий, мабуть, володів невичерпними запасами подружнього доброго гумору. — Не побивайся так. Навіщо вкорочувати собі віку.
Місіс Сілсберн знову повернулася до заднього сидіння автомашини й обдарувала свашку усмішкою святої, що її от-от мають канонізувати.
— Чи хто-небудь бачив когось із його родичів? — лагідно спитала вона з невеличким притиском — не більшим, ніж того дозволяли правила доброго тону, — на слові «хто-небудь».
— Ні! — гучно озвалася свашка, вкладаючи у відповідь усю свою ядучу ненависть. — Вони всі живуть на тихоокеанському узбережжі чи ще десь там на заході. Хотіла б я їх побачити.
Її чоловік захихотів ізнову.
— А що б ти зробила, рибонько, якби їх побачила? — спитав він і підморгнув мені, наче рівний рівному.
— Не знаю, але що-небудь зробила б, — відповіла свашка.
Хихотіння ліворуч од неї залунало гучніше.
— Справді зробила б! — наполягала вона. — Я б їм дещо сказала. Слово честі.
Вона говорила з дедалі більшим апломбом, неначе зауваживши, що всі слухачі, збагнувши натяк її чоловіка, захопилися її чесною й мужньою спробою відновити справедливість, хоч яка по-молодому імпульсивна й непрактична була ця спроба.
— Не знаю, що саме я б їм сказала. Може, просто набалакала б дурниць. Але — даю вам слово честі! — я не можу спокійно дивитися, як на моїх очах безкарно вчиняють справжнісінький злочин. У мене кров кипить у жилах.
Вона стримала своє обурення якраз настільки, щоб дістати наснагу від місіс Сілсберн, яка саме вдавала, що зворушено міркує над глибиною її мудрості. Ми з місіс Сілсберн надувічливо повернулися на сто вісімдесят градусів на своїх відкидних сидіннях.
— Я кажу це цілком серйозно, — провадила свашка. — Не можна вважати життя за прогулянку і жартувати з почуттями інших людей, коли це тобі забагнеться.
— На жаль, я майже не знаю цього молодика, — лагідно мовила місіс Сілсберн. — Кажучи правду, я навіть не бачила його. Уперше я почула, що Мюрієл заручена…
— Ніхто не бачив його, — досить експансивно перебила її свашка. — Навіть я його не бачила. У нас було дві репетиції, і обидва рази бідолашному батькові Мюрієл довелося грати роль нареченого, бо його дурнячий літак, бачте, не міг вилетіти. Всі сподівалися, що він прилетить сюди у вівторок у якомусь там військовому літаку, але в Арізоні, чи в Колорадо, чи ще в якомусь дурнячому штаті йшов сніг чи ще якась там дурниця, отож він прибув тільки вчора о першій ночі. І от у такий несусвітенний час він дзвонить Мюрієл по телефону звідкілясь із Лонг-Айленду і просить її приїхати до якогось готелю, щоб вони могли побалакати. — Свашка драматично здригнулася. — Ви ж знаєте Мюрієл. Вона така добра дівчина, що всяк має з неї користь. Саме це мене й уражає. Добрим людям їхня доброта завжди вилазить боком… Так от, вона вдягається, ловить таксі, їде в той жахливий готель і розмовляє з ним у вестибюлі до за чверть п'ятої ранку.
Свашка пустила свій букет гарденій якраз настільки, щоб підвести над колінами стиснуті в кулаки руки.
— Ой, яка я люта! — вигукнула вона.
— В який готель? — спитав я свашку. — Ви часом не знаєте?
Я силкувався спитати це якомога байдужішим тоном, так наче готельним бізнесом займався мій батько і я виявив природний для сина інтерес: де ж, мовляв, зупиняються люди, що приїхали до Нью-Йорка? Насправді моє запитання було майже позбавлене сенсу. Властиво кажучи, я просто думав уголос. Мене цікавив той факт, що мій брат призначив нареченій побачення у вестибюлі готелю, а не в своїй порожній, ніким не зайнятій квартирі. Високоморальні міркування, якими керувався мій брат, були аж ніяк не чужі його вдачі, але все ж таки це мене трохи зацікавило.