Він то розтуляв, то стуляв пащеку, а на голові мав троє рогів.
Тривожний голос у закапелках її свідомості сказав: «Тікай, як перелякана газель — за таких обставин це припустимо!»
Та тут втрутився здоровий глузд. Навіть у найоптимістичнішому настрої Маґрат не порівняла би себе з газеллю, неважливо, переляканою чи ні. А головне (додав здоровий глузд), перелякана газель точно пережене кого завгодно.
— Е-е-е… — промовила червоно-жовта проява.
Хоча Бабуня Дощевіск і стверджувала, що голова Маґрат не здатна вмістити одночасно більше однієї речі, там був і нездоровий глузд, і то в достатній кількості. Саме він вказав, що навряд чи демон видавав би такий жалюгідний передзвін і мав настільки остовпілий вигляд.
— Привіт, — сказала вона.
Тим часом мозок блазня теж працював щосили. І блазень починав панікувати.
Маґрат недолюблювала традиційні гостроверхі капелюхи, що їх носили інші відьми, але дотримувалася одного з найосновоположніших правил відьомства: «Ти не відьма, якщо не виглядаєш, як відьма». В її випадку цей вигляд досягався за допомогою сили-силенної срібних цяцьок з октограмами, кажанами, павуками, драконами та іншими символами повсякденного чаклунства. Маґрат ще й пофарбувала б нігті в чорне, але побоювалася не витримати спопеляючого презирства Бабуні Дощевіск.
До блазня дійшло, що заскочена його появою незнайомка — відьма.
— Ой, — промимрив він і рвонув геть.
— Не… — почала Маґрат, але блазень уже лопотів підошвами по лісовій стежці, що вела назад до замку.
Маґрат стояла й дивилася на прив’ялий жмуток квітів у своїх руках. Вона провела пальцями по волоссю, і з нього осипалися зів’ялі пелюстки.
Вона не могла позбутися відчуття, що з її рук вислизнув унікальний шанс — вислизнув, як змащена жиром свиня крізь вузький отвір у дверях хліву. На неї найшло нездоланне бажання вилаятися.
Вона знала достобіса лайливих виразів. Тітонька Пташко була дуже креативною в цій царині: навіть лісові мешканці прагнули проскочити повз її хатину якомога швидше. Але зараз Маґрат не могла підібрати жодного виразу, що пасував би її настрою.
— Мля, — нарешті сказала вона.
Цієї ночі знову була повня, і всі три відьми, на диво, прибули до відомого каменя зарання. Брилу це настільки вразило, що вона сховалася подалі в кущах дроку.
— Ґрібо немає вдома вже два дні, — щойно з’явившись, повідомила Тітуня Оґґ. — Це на нього не схоже. І я ніде не можу його відшукати.
— Коти можуть подбати про себе самі, — заявила Бабуня Дощевіск. — А країни — ні. Я маю деякі новини. Маґрат, розведи багаття.
— М-м-м?
— Багаття розведи, кажу.
— Га? А. Так.
Дві старі відьми мовчки спостерігали, як Маґрат непевно пересувається торф’яником, з відсутнім виразом обличчя тягнучи за собою пучок висохлих гілочок дроку.
Схоже було, що її думки блукають десь далеко.
— Якась вона сама не своя, — зауважила Тітуня Оґґ.
— Так. Може, підростає, — коротко кинула Бабуня і всілася на валун. — Вона мала розпалити багаття ще до нашого приходу. Це її робота.
— Вона ж не спеціально, — мовила Тітуня Оґґ.
— Я замолоду теж багато чого робила не спеціально, але Тітоньці Фільтер це не заважало мене шпетити. Наймолодша відьма має своє попрацювати, сама знаєш. І ми свого часу потяжче працювали. А подивися на неї! Навіть капелюха носити не хоче. Звідки люди знатимуть, хто вона?
— Есме, щось сталося? — спитала Тітуня.
Бабуня похмуро кивнула.
— Вчора гості заходили, — повідомила вона.
— До мене теж.
Попри всю Бабунину стурбованість, її це дещо зачепило.
— Які?
— Мер Ланкру з делегацією міщан. Вони не в захваті від короля. Їм потрібен король, якому можна довіряти.
— Я б не повірила жодному королю, якщо йому вірять міщани, — сказала Бабуня.
— Так, але всі ці податки і вбивства нікому не до смаку. А новий сержант не пропускає нагоди спалити будинок-другий. Авжеж, старий Веренц теж це полюбляв, але… ну…
— Знаю, знаю. Він ніколи цього не робив зопалу, — сказала Бабуня. — Кожен відчував, що це — від душі. А людям подобається, коли їх цінують.
— Шельметь ненавидить це королівство, — продовжила Тітуня. — Вони всі про це кажуть. Жаліються, що як прийдеш до нього з якоюсь справою, то він тільки вирячиться, хихикає, потирає руки та щокою смикає.