— Той буде людяний, хто зможе втілити повсюди в Піднебесній п’ять чеснот.
— Можна спитати, які вони?
— Шанобливість, шляхетність, правдивість, кмітливість, доброта. Шанобливість не накликає приниження, шляхетність підкоряє всіх, правдивість викликає в людей довіру, кмітливість дозволяє досягати успіху, а доброта дає можливість керувати людьми.
Бі Сі запросив до себе Учителя, і він хотів піти.
Цзилу сказав:
— Я раніше від вас, Учителю, чув: «Хто особисто чинить лихо, до того чеснотливі мужі не приходять». Бі Сі повстав, укріпившись у Чжунмоу. Як же це можна, щоб ви до нього пішли?
Учитель відповів:
— Правильно, я це казав.
Але чи не говорилось:
Такий твердий, що точиш — і не піддається.
Чи не говорилось:
Такий чистий, що каляєш — і не брудниться.
Хіба я схожий на гарбуза?
Як можна не випробувати мене, тримаючи на припоні?
Учитель спитав:
— Ю! Ти чув про шість чеснот, що переходять у шість помилок?
— Ні! — відповів Цзилу.
— Сядь! Я скажу тобі.
Коли прагнуть людяності, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до глупоти;
Коли прагнуть проявити свій розум,
але не хочуть навчатись,
То ця помилка веде до зухвалості;
Коли прагнуть бути правдивими, але не хочуть навчатись,
То ця помилка завдає шкоди;
Коли прагнуть щирості, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до грубості;
Коли прагнуть бути сміливими, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до неспокою;
Коли прагнуть непохитності, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до нерозсудливості.
Учитель сказав:
— Дітки! Чому ніхто з вас не вивчає Пісень? Пісні можуть впливати навіюванням. У них можна знайти наочні приклади, вони вчать товариськості, допомагають виразити обурення; сприяють поблизу служінню батькам, а на віддалі — володареві. З них дізнаєтесь багато назв птахів, звірів, дерев, трав.
Учитель спитав Боюя:
— Ти засвоїв пісні «Чжоунань» і «Шао-нань»? Чи не подібний той, хто не засвоїв цих пісень, людині, що стала лицем до стіни і нічого не бачить?
Учитель вигукнув:
— Мовлять, бач, ритуали, ритуали,
Але хіба тут ідеться тільки про нефрити й шовки?
Мовлять, бач, музика, музика,
Але хіба тут ідеться тільки про дзвони та барабани?
Учитель запитав:
— Якщо того, хто суворий лише зовні, але насправді несміливий, порівняти з якоюсь нікчемною людиною, хіба не виявиться, що вона подібна до злодія, який прориває пліт чи перелізає через стіну?
Учитель сказав:
— Чесноту гублять місцеві святенники.
Учитель сказав:
— Хто поширює чутки, той відкинув чесноту.
Учитель сказав:
— Як можна разом із ницою людиною служити володарю? Коли вона ще не досягла своєї мети, то тривожиться лише про те, щоб досягти. Коли вже досягла, то тривожиться лише про те, щоб не втратити. Коли тривожиться про те, щоб не втратити, може піти на все.
Учитель зауважив:
— У давнину в людей було три вади, яких у наш час уже, мабуть, не знайти! Нестримність у древніх проявлялась у норовливості, сьогодні вона проявляється в розпещеності; погордливість древніх проявлялася в стриманості, сьогодні вона проявляється в злостивості; глупота древніх проявлялася в щирості, сьогодні вона значить тільки брехливість.
Учитель казав:
— Людяність рідко поєднується з солодкими речами й улесливим виразом обличчя.
Учитель зауважив:
— Погано, коли фіолетовий колір затьмарює яскраво-червоний; погано, коли мелодії уділу Чжен псують високу музику; погано, коли велемовні гублять держави.
Учитель сказав:
— Я хотів би не говорити.
— Що ж тоді ми зможемо передати, якщо Ви не будете говорити? — спитав Цзигун.
Учитель відповів:
— А чи каже Небо що-небудь?
Але чергуються в році сезони,
Народжується все суще.
А чи каже Небо що-небудь?
Жу Бей хотів, щоб його прийняв Кон-фуцій. Конфуцій відмовився своєю хворобою. Але щойно той, хто передав прохання Жу Бея, вийшов за двері, Конфуцій узяв гуслі й заспівав, щоб Жу Бей його почув.
Цзай во, питаючи про трирічну жалобу по батькам, сказав, що термін її надто довгий: