— Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.
У цьому полягає путь пращурів.
Цзигун бажав, щоб під час оголошення першого числа припинили офірувати барана.
Учитель заперечив:
— Тобі, Ци, шкода цього барана,
А мені шкода цього ритуалу.
Учитель сказав:
— Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.
Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:
— Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.
Учитель сказав:
— «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.
Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:
— володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.
Учитель, почувши це, сказав:
— Здійсненого не пояснюють,
За те, що зроблено, не докоряють
І в тому, що було, не винуватять.
Учитель сказав:
— Гуань Чжун був не дуже й здібний.
Хтось запитав:
— А чи не був він ощадливий?
Учитель заперечив:
— Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?
— Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?
— У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? — була відповідь.
Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа лу, Учитель сказав:
— а музику, її знати можна! Спершу виконують — нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.
Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:
— Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.
Учні його представили.
А вийшовши, він сказав:
— Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.
Учитель казав про музику «весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.
Учитель запитав:
— Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?
Глава 4. Там, де людяність
Учитель сказав:
— Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?
Учитель сказав:
— Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність — насолода, а мудрому вона приносить користь.
Учитель казав:
— Лише той, хто насправді людяний, уміє і любити людей, і гидувати ними.
Учитель казав:
— Спрямованість до людяності звільняє від усього поганого.
Учитель сказав:
— Шляхетність і багатство — це те, чого люди прагнуть; якщо вони надбані нечесно, чеснотливий муж від них відмовляється. Бідність і приниженість — це те, що людям ненависне. Якщо вони незаслужені, чеснотливий муж ними не гидує. Як може чеснотливий муж придбати ім’я, якщо відкине людяність? Чеснотливий муж не розстається з людяністю навіть на час трапези. Він неодмінно з нею, коли поспішає, і неодмінно з нею, коли перебуває в небезпеці.
Учитель сказав:
— Мені не траплявся ще той, кому приємна людяність і огидна нелюдяність. Кому приємна людяність, того не перевершити.
А кому огидна нелюдяність, той проявляє людяність і уникає зустрічі з усім нелюдяним. Чи буде хто-небудь здатен протягом усього дня старатися бути людяним? Мені не траплялися люди, яким бракувало б для цього їхніх сил. Може, і є такі люди, але я їх не зустрічав.
Учитель сказав:
— Кожен помиляється залежно від своєї схильності. вдивися в помилки людини — і пізнаєш міру її людяності.
Учитель казав:
— Хто вранці чує про путь, той може ввечері й померти спокійно.