Учитель сказав:
— Хто ступає на путь, але соромиться, що погано їсть і вдягається, із тим і говорити не варто.
Учитель сказав:
— У справах під Небесами чеснотливий муж нічого не шкодує і не нехтує, але чинить так, як справедливо.
Учитель сказав:
— Чеснотливий муж прагне доброчесності,
Мала людина сумує за своєю землею;
Чеснотливий муж воліє бути покараним,
Мала людина сподівається на милість.
Учитель сказав:
— Коли зважають лише на зиск, то множать лють.
Учитель казав:
— Які можуть бути труднощі, коли здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості? Нащо потрібен ритуал, коли не здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості?
Учитель сказав:
— Не журися, що тобі нема місця,
А журися через свою недосконалість;
Не журися, що тебе ніхто не знає,
Та прагни того, щоб зажити слави.
Учитель сказав:
— Шень! Крізь мою путь іде одне. Учитель Цзен із ним погодився.
Коли він вийшов, учні спитали:
— Що це значить?
Учитель Цзен відповів:
— У путі вчителя саме лише глибоке співчуття.
Учитель сказав:
— Чеснотливий муж осягає справедливість.
Мала людина осягає вигоду.
Учитель сказав:
— Зустрівши гідну людину, намагайтеся зрівнятися з нею; зустрівши негідну, заглиблюйтесь у себе.
Учитель сказав:
— Служачи батькові й матері, їх направляй якнайм’якше;
А бачиш, що не слухають,
Їх шануй, їм не супереч;
А турбуватимуть, ти не ремствуй.
Учитель казав:
— За життя батька та матері Далеко від них не виїжджай, а поїдеш, будь на одному місці.
Учитель сказав:
— Хто не міняє батьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батьків.
Учитель сказав:
— Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.
Учитель сказав:
— Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.
Учитель сказав:
— У стриманої людини менше промахів.
Учитель сказав:
— Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.
Учитель сказав:
— Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.
Цзию сказав:
— Наполегливий ти з правителем — І ось уже тебе зганьбили; Наполегливий ти з друзями —
І дружби тієї уже нема.
Глава 5. Гуньє Чан
Учитель сказав про Гуньє Чана:
— Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.
І віддав йому за дружину свою дочку.
Учитель озвався про Нань Жуня:
— їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.
І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.
Учитель озвався про Цзицзяна:
— О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?
Цзигун спитав:
— Яка я людина?
Учитель відповів:
— Ти мов посудина.
— Яка посудина?
— Коштовна жертовна посудина.
Хтось сказав:
— Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.
Учитель відповів:
— Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?
Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:
— Я в цьому не можу ще довіритися собі.
Учитель був задоволений.
Учитель сказав:
— Путь не в ходінні... Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
— От Ю... він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
— Не знаю.
Але той став знову питати.