— Жах якийсь, вона завжди була така чуйна, кілька місяців я на неї покладалася. І якось дивно говорила по телефону, ухильно.
Лейнг слухав її зі співчуттям. Чи не хоче вона, щоб він посидів із дитиною? Ні, схоже, про це й мови немає. Граючи з хлопчиком, Лейнг зрозумів, що той цілком здоровий. Жвавий, як і завжди, спитав матір, чи може він піти до дитячого садка на 3-му поверсі. Шарлотта без жодних роздумів заборонила. Як і Лейнг, вона очікувала, що щось станеться.
Довго чекати не довелося. Після обіду почалися нові провокації між ворогуючими поверхами: це запрацював притихлий до цього механізм руйнувань і ворожнечі. Випадки були достатньо безглуздими, але Лейнг уже розумів, що вони відображають глибинні антагонізми, які у висотці прориваються на поверхню в дедалі більшій кількості місць. Багато приводів давно були очевидними: скарги на галас і неправильну роботу комунальних систем, суперечки з приводу краще розташованих квартир (подалі від ліфтових холів і технічних шахт). Домішувалася ще й дрібна заздрість привабливих жінок, які вважають, що вони гідні поверхів вище; у поширеності цієї переконаності Лейнг переконався особисто. Під час вимкнення електрики на вісімнадцятирічну дружину модного фотографа з 38-го поверху в перукарському салоні напала незнайомка. Мабуть, щоби помститися за це, на трьох стюардес із 2-го поверху напали кілька матрон із верхніх поверхів, їх очолювала широкоплеча дружина ювеліра.
З балкона Шарлотти Лейнг стежив за розвитком цих випадків. Стояти поруч із симпатичною жінкою, тримаючи в руці келих, і ні про що не думати було приємно. Під ними, на 9-му поверсі, у повному розпалі було дитяче свято. Батьки навіть не намагалися приструнити своїх нащадків — навпаки, під'юджували галасувати з усіх сил. За півгодини, підігрівшись спиртним, батьки розійшлися не гірше за дітей. Шарлотта заливисто сміялася, коли слабоалкогольні напої рікою потекли вниз, на машини, заливаючи дахи дорогих лімузинів і салони спортивних авто.
За цими нестримними веселощами спостерігали сотні мешканців, що висипали на балкони. Працюючи на публіку, батьки продовжували підцьковувати дітей, і вечірка незабаром зовсім вийшла з-під контролю. Без догляду п'яні діти розходилися. Високо над ними, на 37-му поверсі, розлючено закричала жінка-адвокат: шкіряні сидіння її спортивного кабріолета були залиті розталим морозивом.
У будинку панувала карнавальна атмосфера. Нарешті це було щось інше, аніж офіційна поведінка мешканців висотки. Не витримавши, Лейнг і Шарлотта розреготалися та заплескали в долоні, як на виставі аматорського цирку.
Того дня вечірок було дуже багато. Зазвичай рідко хто збирався не у вихідні, однак сьогодні, у середу, кожен був залучений бодай у якусь гулянку. Телефони дзвонили безперестанку: Шарлотту і Лейнга запрошували на шість різних заходів.
— Мені потрібно зробити зачіску.— Шарлотта весело взяла Лейнга за руку, майже обійнявши.— А що саме ми святкуємо?
Лейнг здивувався цьому запитанню. Він узяв Шарлотту за плече, ніби захищаючи.
— Бог його знає, навряд чи це буде весело.
Одне із запрошень і Лейнг, і Шарлотта отримали від Вайлдера — і обидва відмовилися.
— А чому ми відмовилися? — запитала Шарлотта, усе ще тримаючи в руці слухавку.— Він ніби чекав від нас відмови.
— Вайлдер мешкає на другому,— пояснив Лейнг.— Там справді занадто буйні...
— Роберте, це відмазки.
Коли Шарлотта говорила, телевізор за її спиною показував новинний сюжет про спробу втечі з в'язниці. Звук було вимкнено, і між ногами жінки миготіли постаті наглядачів, поліцейських і яруси забарикадованих камер. Лейнг подумав, що всі мешканці висотки дивляться телевізор із вимкненим звуком. Він бачив це в прочинені двері сусідських квартир, коли повертався до себе. Уперше люди залишили вхідні двері відчиненими навстіж і вільно ходили одне до одного.
Утім, така інтимність обмежувалася тільки сусідніми квартирами, а в цілому розкол висотки був дуже помітний. Виявивши, що залишився без лікеру, Лейнг спустився на ліфті на 10-й поверх.
Як він і думав, трунок був нарозхват — біля алкогольної крамниці зібралася черга з мешканців. Помітивши недалеко від прилавка сестру, Лейнг спробував звернутися до неї. Вона прогнала його і почала навздогін рішуче засуджувати за сьогоднішню дурість. Чомусь вона однозначно пов'язувала Лейнга з винними мешканцями нижніх поверхів, ставлячи його в один ряд із Річардом Вайлдером і його друзяками.
Поки Лейнг очікував своєї черги, якісь мешканці з верхніх поверхів — щось на зразок каральної експедиції — зчинили в басейні веремію. Серед мешканців трьох верхніх поверхів була й актриса, чий афганський хорт утопився в басейні. Актриса та її супутники почали хуліганити у воді, пити шампанське, лежачи на надувних матрацах,— у порушення правил басейну — і бризкати на тих, хто виходив із роздягалень. Після марних спроб утрутитися, літній доглядач здався і пішов до себе в кімнатку за трамплінами.
Ліфти кипіли від агресивної штовханини. Кнопки спрацьовували через раз, і шахти ліфтів гуділи від нетерплячого стукоту у двері. Коли Лейнг і Шарлотта, притиснуті одне до одного, прямували на вечірку на 27-й поверх, до ліфта втиснулося тріо п'яних пілотів і спрямували його на 3-й. Тримаючи в руках пляшки, вони вже півгодини намагалися доїхати до 10-го поверху. Добродушно обхопивши Шарлотту за талію, один із пілотів ледве не затягнув її до маленького кінотеатру поряд зі школою, де раніше показували дитячі фільми. Тепер там крутили приватні порнофільми, у тому числі ті, що було знято явно тут, із місцевими виконавцями.
На вечірці на 27-му поверсі, влаштованій Адріаном Талботом, женоподібним, але симпатичним психіатром з їхнього медичного інституту, Лейнг уперше за день розслабився. Він одразу помітив, що всі гості — із сусідніх квартир. Їхні обличчя та голоси були заспокійливо знайомими. У певному сенсі, як відзначив Лейнг у розмові з Талботом, вони всі немовби з одного села.
— Напевно, точніше було б,— з одного клану,— прокоментував Талбот.— Населення висотки зовсім не таке однорідне, як може здатися на перший погляд. Скоро ми вже перестанемо розмовляти з людьми за межами нашого анклаву. Сьогодні пляшкою розбили вітрове скло моєї машини. Можна мені ставити її подалі, поряд із вашою? — додав він.
Дипломований лікар, Талбот мав право ставити машину біля самого будинку. Лейнг, мабуть передбачаючи небезпеку зближення, не відповів. Прохання психіатра швидко задовольнили сусіди: жоден член клану не міг ухилитися від призову до солідарності.
Ця вечірка була однією з найкращих серед тих, де бував Лейнг. На відміну від більшості вечірок у висотці, де виховані гості стоять і розмовляють на професійні теми, ця була справді життєрадісною, на ній панувало піднесення. Через півгодини майже всі жінки набралися — для Лейнга це було перевіреним показником успішної вечірки.
Однак Талбот у відповідь на комплімент засумнівався:
— Так, ми радіємо, тільки чи пов'язано це з хорошим настроєм і почуттям дружби? На мою думку, зовсім навпаки.
— І вас це не турбує?
— З якихось причин набагато менше, ніж повинно було б. Утім, як і всіх.
Таке зауваження насторожило Лейнга. Слухаючи жваві бесіди навколо, він був вражений явною ворожнечею до людей, що живуть на інших поверхах висотки. Чорний гумор, бажання повірити в будь-які чутки та небувальщини про тупість нижніх мешканців або зарозумілість верхніх іноді виглядали ознаками справжнього расизму.
Але, як і зазначив Талбот, Лейнг виявив, що не дуже цим переймається. Він навіть відчував певне задоволення, підтверджуючи чутки і дивлячись, що Шарлотта Мелвілл випила вже набагато більше своїх звичних двох келихів. Принаймні, завдяки цьому вони могли зблизитися.