А невдовзі від імператора прийшло запрошення приїхати на Святу Трійцю на рейхстаг у місто Вюрцбурґ.
Як уже наближалася Трійця, Владислав, великий князь Богемії і Моравії, з єпископом Даниїлом, священиками, панами, лицарями і великим пишно вирядженим почтом вирушив до міста Вюрцбурґа. Вітіко та всі молоді пани та воїни теж поїхали з князем.
Імператор приязно прийняв Владислава і його людей. На імперський з’їзд приїхали князі та пани імперії, тож намети тягнулись нескінченними рядами. На весілля імператора приїхали й усі молоді лицарі, які перебували під проводом Фрідріха ще тоді, коли він ще майже хлопцем розбив графів Вольфартсгаузьких. Тепер ці лицарі були обдаровані могутністю і честю. Вітіко зрадів, побачивши свого приятеля Вольфґанґа з Ортау, що був обдарований маєтком, і зустрів багатьох друзів, із якими познайомився в Нюрнберґу та Відні.
Першим святом з’їзду було весілля. Молодята стояли перед вівтарем. Фрідріх у білому оксамитовому вбранні, прикрашеному золотом, самоцвітами і гарним горностаєм, був чоловік середнього зросту, добре освічений, із ясним рожевощоким обличчям, синіми очима, білявим волоссям і золотавою борідкою. Беатрікс у білому оксамитовому вбранні, прикрашеному золотом, самоцвітами і горностаєм, теж була середнього зросту, витончена, з рожевим обличчям, синіми очима і світлим волоссям. Після шлюбної церемонії була учта, щедро приправлена веселощами і радістю, але і в наїдках та напоях, і в прикрасах та посуді панувала поміркованість.
У наступні дні після весілля були інші справи. Приїхав Владислав, князь із Польщі, його прогнав рідний брат Болеслав, тож він просив допомоги. На зборах князів Владислав, великий князь Богемії і Моравії, висловився на його користь. Імператор та князі вирішили надати допомогу й послали вісника в Польщу.
Владислав, великий князь Богемії і Моравії, мав кілька розмов з імператором про відносини Австрії і Баварії. Розмовляв і з князями про ці відносини.
Імперський з’їзд у Вюрцбурґу закінчився. Після з’їзду єпископ Даниїл із волі імператора та князя Владислава пішов до імператора, щоб далі брати участь у нарадах із питань Баварії і Австрії. Коли наради скінчилися, восени того року скликали імперський з’їзд у Реґенсбурґу, щоб вирішити суперечливі питання. Приїхало дуже багато князів, прибув у Реґенсбурґ і Владислав, великий князь Богемії і Моравії, з почтом, який був із ним у Вюрцбурґу, та іншими людьми, які приєдналися до нього. На імперському з'їзді в Реґенсбурґу Генріх, маркграф Австрійський, повернув землі Австрію та Баварію в руки імператора. Але імператор відокремив від Баварії землі між Енном і Пассау, а те, що лишилося, дав як лен Генріху, сину колишнього герцога Баварського Генріха Гордого. Відокремлену частину Баварії він передав Австрії, підніс Австрію до герцогства, тож маркграф Генріх став герцогом Австрійським. Новому герцогству дали численні переваги. Воно могло переходити в спадок по жіночій лінії, тож останній власник, що не мав би нащадків, міг скористатися з цього. Всі походи герцога на з'їзди та війни були добровільні, крім з’їздів, які скликав сам імператор, і крім війн проти Угорщини. Князі привітали нового герцога, раділи припиненню суперечок, які тривали від початку правління короля Конрада, і раділи всі, хто був на імперському з'їзді, раділи жителі Реґенсбурґа, а невдовзі надійшли повідомлення про радість і в інших частинах імперії.
З Польщі надійшла звістка, що князь Болеслав чинить опір імператору. Отже, вирішили, що наступного року буде війна проти Польщі.
Улітку того наступного року німецьке військо вирушило на Польщу. Владислав, великий князь Богемії і Моравії, зі своїми братами Дипольдом і Генріхом та з багатьма лехами і панами Богемії і Моравії і з загонами добірних воїнів прийшов на Одер до імператора. В серпні військо форсувало Одер і рушило на Познань. Болеслав попросив про мир і звернувся за посередництвом до князя Владислава. Великий князь із багатьма іншими князями домоглися примирення. Ухвалили: Болеслав прийде босоніж з оголеним мечем, що висітиме на шиї, до імператора і стане навколішки коло його ніг. Складе присягу ленника і поклянеться, що віддасть своєму братові його князівство. Імператорові він заплатить дві тисячі срібних марок, князям — тисячу марок, двору — двісті марок, а імператриці — сорок марок золотом. Дасть імператору триста вершників для його походу на Італію і приїде для вирішення решти питань на наступний імперський з’їзд у Маґдебурґ. А для певності дасть і заручників.