— Злочинці посуваються вздовж струмка в глиб лісу, — доповідав командир міліцейської групи зв’язку, вручаючи керівникові операції детальну карту. Всі лінії, якими було позначено можливі пересування утікачів, сходилися в одній точці.
— Кров підозрюваного належить представникові виду Felis catus, тобто домашньому коту, — доповідав доцент-капрал з лабораторії аналізів, подаючи бюлетень. — Сім волосин сірих, п’ять чорних і дві блакитні, знайдені на Xanthium spinosum, тобто реп’яху круглому, свідчать про те, що лишив їх кульгавий кіт польської картузької породи із здоровими дужими ногами — ознака домішку расових котів з Британських островів.
— Чудово, чудово… — сказав інспектор Новак, запихаючи карту і бюлетень до своїх потайних кишень.
В правій руці і в лівій нозі у нього заштрикало. Він подумав, що це або на дощ, або в зв’язку з наближенням Урочистої річниці, яка наче магнітом притягувала фронтові спогади.
— Приберіть поки що антени й вимкніть апарати, — звернувся він до своїх підлеглих. — Я проаналізую ситуацію і прийму рішення. Їдь на базу без мене, — наказав він водієві патрульної машини. — Я пройдуся пішки.
Щоб перетнути місто, часу знадобилося небагато — відстані тут були невеликі, хоч населений пункт цей вважався важливим. Інспектор завернув до Бубжі, повільно простуючи повз аличеві дерева, ще голі вчора, а сьогодні вже вкриті зеленню. Хотів знайти те місце, на яке він звернув увагу під час шаленої погоні за злочинцем, котрий у міліцейських актах був охарактеризований як «лисий хуліган овальної форми з написами іноземними мовами на спині».
Знайшов він його не зразу, бо від кіноафіші, яка тоді заплуталась у гілках, лишився тільки клапоть паперу, що зачепився за колючку. Коли інспектор, діставши лупу, схилився над ним, земля в нього під ногами раптом подалася й засичала: с-с-с…
Трохи згодом на воді з’явилися бульбашки й озвалися: буль-буль-буль…
— Ага! — мовив сам до себе видатний детектив. — Ось звідки все почалося.
Це відкриття підтвердило його припущення. Прирівняти його можна було до відкриття астронома, який знайшов нову зірку саме в тому місці, де вона мала світити згідно з теоретичними розрахунками. Треба сказати, що інспектор завжди дотримувався одного з трьох правил, на якому побудовано слідчу роботу: добрий інспектор враховує все.
— Все чи не все, але в кожному разі багато, — знову неголосно промовив Новак.
Потім він уже нічого не говорив, безтурботно рушив далі, тішачись свіжою зеленню, сонцем і водою з Бубжі, із запаху й кольору якої вже можна було зробити висновок про ефективність продукції закладів, що працювали під керівництвом директора Спритека.
Інспектор ішов, легенько накульгуючи на ліву ногу, і тихо мугикав пісеньку, яка нагадувала йому нелегкий початок слідчої роботи:
Розділ IV
Оповідь невимушена
Пливли, співаючи, й співали, пливучи, досить довго, бо лише на тридцять другому повороті дісталися заплави, береги якої були всіяні вкритими мохом валунами. Тут два струмки об’єднували свої води, а зі скель било холодне, кришталево чисте джерельце й тоненьким водоспадом летіло на каміння. Трохи нижче стояв скромний, але із смаком зроблений пам’ятник Спраглого Партизана з казанком, по вінця повним води, в руці.
Десантники зупинились тут і розв’язали Йонатанову торбу, виклавши решту харчу, вчора ввечері принесеного з «Гіперсаму». Всмак попоїли, запиваючи водою з джерела, і відразу пожвавішали.
— Чую я, — згадував Хелонідес, — заклепки вже не вибивають, а насоси ще працюють. Отут, скажу вам щиро, узяв мене страх, чи ви не забули про мене…
— Та ти що, ти що! — обурився Повзик.
— А потім раптом страшний вибух, якого ми не чекали.
— Навіть у кіно завжди дають щось понад програму. А що тоді сказати про диверсію, — мовив Йонатан, крутячи ручки настроювання радіо і марно намагаючись знайти якусь спокійну музику, що не вносила б дисонансу в шум лісових дерев. — Плани битв Наполеона, Цезаря і Македонського теж зазнавали непередбачених змін…