— Тяжко досвідченого, — глузливо вставив Коот.
— … передала пилки, які відслужили свій вік, до музею техніки, зобов’язавшись посадити дерева й кущі де тільки можна і якомога більше. Додаткові прибутки від продажу заощадженого в результаті нової технологи цементу, а також сірки, яку відучора почали відводити з димарів, підуть на озеленення містечка, зарибнення озера і виробництво односімейних шпаківень для гніздування птахів. На заклик передового колективу Надхлюп’янського цементного заводу, який перший у країні застосував Вузол СПРИТ-КА, відповідає дедалі більше виробничих колективів. А тепер переходимо до новин менш цікавих.
Капітан Йонатан Коот вимкнув радіофон і гордо пригладив вуса.
— Результати наших бойових дій перевершили всі сподівання! Дякую вам, товариші,— сказав він з неприхованою гордістю в голосі і, полизавши лапу, приклеїв їм обом до грудей по березовому листочку.
— ЕЙ, ЕЙ, наш славний ювілей, — відповіли весело.
— Повинен бути Орден Зелені, до того ж міжнародний, — сказав Бікі.
— Повинен бути, — притакнув Ерик. — Я тільки не зрозумів у кінці тієї відомості, що то за чудасія — вони називають наш вузол Вузлом СПРИТКА? Спростування їм послати, чи як?
— Дарма, — кинув Коот і, задерши вгору хвоста, який помітно потоншав на кінчику, хоч уже почав заростати короткими волосками, рушив у гущавину кущів бузку.
— Ерику, ти маєш трошечки часу? — спитав Хелонідес.
— Трохи маю. А що?
— Як ти дивишся на проблему взаємозалежності вчинку і його оцінки?
— Не розумію.
— Якщо капітан скаже, аби ти годину стояв без руху і нічого не говорив…
— Важке завдання, — буркнув взводний.
— Ти виконаєш наказ, а він мене за це у званні підвищить.
— Неподобство! — вигукнув Повзик на весь голос.
— А тепер уяви собі, що лісничиха попросила тебе винищити всіх павуків…
— Це мені до вподоби.
— Ти винищив, і, скажімо, сьогодні ввечері біля багаття вона подякує не тобі, а мені, ще й почастує ліщиновими горішками!
— Щось ти вигадуєш, Бікі. Думаю, вона справді тобі дасть ті горішки?
— Ні, гадаю, вона дасть їх тобі. Просто уявляю, що було б, якби…
— Теж було б неподобство, але менше. Нехай собі,— Ерик труснув головою і усміхнувся, розтуляючи дзьоба. — Важливо, що зробив корисну справу.
— Ось тобі й відповідь щодо Коотового Вузла, який мав прославити ім’я нашого командира й друга і який ми заплутали, що гей, а радіо…
— Що ЕЙ! — поправив Повзик.
— А примазався до цієї раціоналізації директор магістр-інженер, наш головний супротивник, от на радіо й кажуть: «Вузол СПРИТКА».
— Дарма, — повторив капітан Коот, виходячи з кущів бузку. Хвіст у нього був нашмарований женьшеневим кремом. — Істотним є тільки одне: торжество доброї справи. Пригадуєте рефрен маршу БриКоНіДесу?
Повзик замість відповіді підняв крила, махнув ними, як диригент паличкою, і всі троє дружно проспівали:
— А щодо Вузла, то так вийшло, що для ворога слава, а нам кота підсунули! — пожартував Ерик.
Жарт був, прямо скажемо, не найліпший, від такого і в носі може засвербіти, тому відповідь не забарилась.
— Більше того — через легковажність одного дзьобатого, який ліз, куди не треба, нас мало не схопили, — нагадав Йонатан, не зреагувавши на дотеп.
— А ти не довіряв мені й нічого не сказав про Спритека, тільки вуса в тебе обвисли нижче колін.
— Гарний я мав би вигляд, якби скаржився перед увімкненим мікрофоном просто у вухо інспектора Новака!
— Ти нам обом не довіряв, тільки наказував марширувати в спеку через усе корчовище, а потім вертатись назад. Якби сказав зразу, то… то… — Він урвав на півслові, оскільки перед цим не подумав, а що ж змінилося б, якби ситуація була інша.
— Це вже всі претензії, громадянине взводний? — холодно запитав капітан.
— Поки що, — буркнув Повзик, настовбурчивши пір’я.
— Є нагода проаналізувати мої вчинки як командира. Дозвольте поставити вам кілька запитань. Перше: чи могли б ви, взводний Повзику, провести розвідку, знаючи, що пані Катажині відомий секрет зав’язування вузла? І то так, — аби не привернути до себе уваги?
— Я б її так довбонув у вказівний палець, що вона два тижні спиць у руках не могла б утримати! — вигукнув Повзик.
— І все-таки? — з притиском спитав капітан.