Чи вдасться їм з допомогою цих кількох слів нав’язати свою волю цілому Місту?
Др-р, — диркнув телефон.
Коот підняв трубку, нічого не говорячи.
— ЕЙ! — почув він голос Хелонідеса, який дзвонив з порожньої міліцейської будки з-під мосту. — Спритек перестав диміти. Агент Зет на варті.
— Хвалю. Будь біля апарату. Чекай розпоряджень, — наказав Йонатан.
Тільки-но він скінчив розмову, як у шибку тричі дзенькнуло. Капітан прочинив кватирку, впускаючи взводного Повзика, який повернувся з розвідувального польоту.
— Доповідаю: на дверях ресторану почепили малюнок пляшки, перекресленої червоним хрестом. На стадіоні спортклубу «Хемор» вимкнули гучномовець. На площі Гармонійного розвитку дівчата затримали мотоцикліста, який їздив по колу без глушника, забрали в нього ключ запалювання, а коли той заплакав, запросили на морозиво.
— Браво, пілоте, дякую від імені служби, — сказав Коот, у якого під час цього рапорту розгладився лоб і розправилися вуса. — Схоже на те, що починаємо…
Він урвав на половині фрази, бо, глянувши у вікно, щоб перевірити, що роблять супротивники, заховані в салаті й редисці, побачив дві бурі й кудлаті бестії, які вискочили з-за рогу «Гіперсаму» й щодуху кинулись в атаку на оборонний пояс.
— Інспектор Новак перейшов у контрнаступ, — констатував капітан. — Кинув проти нас ведмедів!
— Ox і шельма! — обурився Ерик. — Скажи-но йому кілька теплих слів у мікрофон.
— «Тер-рор, Хор-рор, Мар-рмелад!» Це ми, — спокійним голосом повідомив Коот. — Ми оцінили вашу слухняність, а також завбачливість дівчат, котрі втихомирили рокера на площі Гармонійного розвитку. Тільки прийняття наших категоричних пропозицій може принести вам успіх у футбольному матчі й дати насолоду від естрадного концерту. А от кожний ваш необдуманий вчинок завдасть вашим улюбленцям… — Йонатан зробив паузу і натиснув клавішу, пускаючи плівку із записом розпачливих зойків.
— Чому ти не сказав, щоб вони припинили? — закричав у відчаї Повзик, який спостерігав крізь вітрину процес злизування меду розгороджувальною групою Барнаби-Барнабаби.
Ведмеді лапами відганяли ворога від носа, і цілі ескадри ос, атакуючи їх з інших боків, заплутувались у патлах, безсилими жалами прошиваючи повітря.
— Кому я мав казати, ведмедям, чи що? Цих бестій ніхто й ніщо не стримає, поки не вилижуть усе до кінця.
— Але ж тоді оси відлетять, а люди інспектора Новака нас похапають.
— Немає сумніву, що так сталося б, якби ми на них чекали. Та зараз я відчиню тобі кватирку, а сам в останню хвилину спробую вирватись і збити погоню зі сліду.
— Невже ти думаєш, що я лишу тебе самого? Сьогодні ми або переможемо, або загинемо.
— Боротьба полягає не в тому, щоб бути готовими до загибелі,— відповів капітан з суворим, наче в генерала Хлопіцького, обличчям. — Треба берегти сили.
— А я тебе не покину, і все!
— Занапастять нас колись ці романтичні жести, — буркнув під вусом Йонатан, ховаючи між старими плівками зелену рукавичку з лівої руки Марієтти.
— Що ти там бурчиш? Рукавичку ховай краще, бо видно весь палець. І ще раз кажу тобі: не відійду від тебе ні на крок.
Капітан легенько всміхнувся, почувши зауваження з приводу погано захованої рукавички. Він-бо хотів, щоб її знайшли зразу. У відповідь на третє запевнення у вірності він усміхнувся ширше і сказав:
— У такому разі, взводний Повзику, для вас настав час випробовування. На ділянці, якої не видно від «Гіперсаму», ми повинні прорвати кільце гудіння і жал. Коли не зможете надійно захистити мою верхню напівсферу…
Він урвав, набрав номер бази водного патруля і, почувши «ЕЙ!», сказане Хелонідесом, розпорядився:
— Збір у затоці Дружби. Зет із пінцетом для витягування жал і з нашатирем. Виконуйте.
За цей час Барнаба і Барнабаба настільки розлизали захист, що з лівого і правого боку вікна видно було лише їхні кудлаті хвости. За редискою пожвавішала піхота, чинячи останні приготування до штурму. У замку вхідних дверей «Гіперсаму» з’явився кінчик ключа, якого раніше не було.
— Пора, — сказав Коот, присідаючи кілька разів, щоб розігріти м’язи. — ЕЙ, взводний!
— ЕЙ!
— Готуй… дзьоб! — Капітан подав попередню команду і, прочинивши двері з другого боку будинку, тихо шепнув, щоб передчасно не привертати уваги ворога. — Марш, марш!..