Під час нічної телефонної розмови з відділенням не розпізнаний терорист, переказавши застудженому черговому наступне серйозне застереження, на закінчення мовив:
— Ви зараз запишіть, а коли інспектор прокинеться, перекажіть йому: «Тринадцять пачок агару по 3,57. Вживається при схудненні. Коти його не їдять».
Войтасик старанно зробив службовий запис, міркуючи одночасно, звідки ці шельми знають, що шеф дрімає на нарах. Потім підвівся, виглянув у вікно, бо йому здалося, що там хтось ходить. Зняв із підвіконня радіотелефон у світлому шкіряному футлярі й поставив його на столі, подумавши собі, що все-таки техніка в службі спокою і безпеки з кожним роком стає дедалі кращою і що коли навесні дали апарати інспекторам, то восени напевне підкинуть такі самі й річковим патрулям.
Новак встав опівночі. Прочитавши телефонограму, помножив на папері 357 на 13, і, хоч яким дивним це здавалось, у нього вийшло 4641.
— А хто це приніс? — спитав він, беручи в руки „Walkie-talkiе" і торкаючи пальцем подряпини на футлярі.
— «Які-такі?» Я, — доповів постовий.
— Запам’ятайте, це називається «локі-токі». Звідки принесли?
— З вікна.
— Ага, — мовив інспектор і наказав: — Вранці віднесіть до директора Спритека. Передасте від мене привіт і випишете штраф за порушення порядку, щоб знав, як розкидати службовий інвентар на вулиці.
— Слухаюсь.
— І швидко вертайтесь назад, бо ця середа буде для нас нелегкою. Може, директор дасть нам хоча б одного охоронника для проведення операції? Попросіть капрала Тронбоня, того диригента, що любить підгодовувати горобців.
Звідки це пророцтво щодо середи? А хто його знає.
Чи знаменитий детектив справді мав скрізь своїх людей, як казали одні, чи просто його досвід і нюх допомагали легко розкрити всі таємниці, як стверджували інші,— та досить того, що розвиток подій він передбачив безпомилково.
Ті елементи, які до нових порядків поставились опозиційно, використали сутінки вівторка і середи для концентрації груп опору. А рано-вранці перед відділенням міліції почали збиратися різні гультіпаки — любителі зеленого змія. Спочатку вони лише бурчали, потім підвищили голос, хоч на сухе горло то була марна річ.
Новак почекав, поки зберуться всі, навіть ті, що мали прийти з найдальших околиць. Вдавав, ніби нічого не бачить і не чує, та коли досвідченим вухом вловив першу погрозу, прохилив двері й показав найближчому п’яниці ложечку сливовиці, взятої зі складу речових доказів. За першим пияком зайшли інші. Хоч і з труднощами, але у відділенні розмістилися всі.
Що їм інспектор сказав і якими вплинув методами, невідомо. Може, звертався до їхніх сердець і душ? Може, пригрозив штрафами за порушення порядку? Може, налякав помстою болільників спортивного клубу «Хемор»? Так чи інакше, виходячи поодинці задніми дверима, тими самими, в які капітан Коот вискочив за три дні до штурму, вони спокійно, хоч і зі сльозами на очах, прямували по домівках. Лише один невиправний п’янюга, який уже у відділенні похмелився тушшю для штемпелів, проявив непослух і потрапив під нагляд капрала Тронбоня із заводської охорони, котрий пообіцяв під час виховного процесу навчити порушника грати на трубі.
Опівдні делегація курців подала у відділення письмовий протест проти ущемлення свободи псувати повітря, підписаний багатьма досить відповідальними на той час людьми. На пропозицію інспектора пускати собі дим з носів у тісному колі, вони гордо відповіли, що це не ті масштаби, й повідомили, що копії листа вже розіслані вгору, вниз і на обидва боки, а також до найбільших агентств преси і телебачення, не кажучи вже про звичайних кореспондентів, яким їх вручено. Оригінал, побоюючись, що його викрадуть або знищать, вони забетонували в спеціальну капсулу і сховали на дні Бубжі.
Інспектор почастував делегацію антинікотиновими цукерками. Категорично відмовився арештовувати ватажків. Зі слізьми на очах вони просили його застосувати до них бодай найменші карні репресії. Але Новак не захотів і, люб’язно провівши делегатів на ганок, всім по черзі потиснув руки, свідками чого були численні перехожі.
Під вечір добровільний патруль у складі Зефірина й Спритекової Івонки викрив у старій порожній цистерні на території заводу таємне кубло, куди збиралися любителі погаласувати. Залізши всередину й зачинивши люк, вони до нестями гатили палицями по залізу. Назовні нічого не було чути, бо теплова ізоляція, як виявилось, непогано глушила всі звуки.
Уважно вислухавши рапорти, інспектор прийняв від обох клятву зберігати службову таємницю і заборонив чинити будь-які перешкоди цій групі, котра прибрала назву КОЗВ, що означало Конспірація Звука.