- Закінчив Руарк скоромовкою на одному диханні.
Дерк запитав збентежено:
— То він не любить її?
- Як ви любите речі, що належать вам, так високородний любить свою бетейн. Срібно-жадеїтові узи дуже міцні, їх не можна порвати, але це узи зобов'язань та володіння. Жодного кохання. Якщо кавалаанці взагалі здатні на любов, її можна знайти у відносинах з обраним братом. Він і захисник, і споріднена душа, коханець і соратник у війні, істинно відданий друг, джерело задоволення та втішник. Вони пов'язані довічно непорушними узами.
- Тейн, - пробурмотів Дерк, а думки його вже помчали в далечінь майбутнього.
- Тейн, - кивнув Руарк. – Незважаючи на свою природну жорстокість, кавалаанці створили чудову поезію. Так ось більшість віршів прославляють тейна. Тейна, який носить залізний браслет з каменем, що світиться. Жодне не присвячене срібно-жадеїтовій спілкі.
Все стало на свої місця.
- Ви кажете, що вона і Джаан не люблять один одного, - почав Дерк. – Гвен – його рабиня. І все ж таки вона його не залишає?
Кругле обличчя Руарка почервоніло.
– Не покидає? Крайня нісенітниця! Вони її зловлять та повернуть силою. Високорідний повинен захищати свою бетейн і вбити будь-кого, хто спробує викрасти її.
- І вона послала мені камінь, що говорить.
- Гвен сказала мені, я знаю. Їй нема на кого більше сподіватися. Кавалаанці? Джаантоні вже двічі вбивав на дуелях. Жоден кавалаанець не посміє торкнутися неї. І що толку, якщо й посміє? Я? Чи можна сподіватися на мою допомогу? - У цей момент на круглому обличчі кімдісса з'явився вираз презирства до самого себе. - Саме ви, т'Ларієн. Ви надія Гвен. Ви у боргу перед нею. Ви той, хто її кохав.