Катарина на цьому не була присутня: сиділа в туалеті і плакала. Плакала через усе: і через Дадика, і через п’яну Іту, і розвалений торт, і через вимащений костюмчик, і через Ірму, яка з’явилася тільки після опівночі і чий прихід помітила тільки вона. І мама Ловро.
На Катаринине «Ти ненормальна» Ірма, поглянувши на неї, сказала: «Знаю».
А чи була східна музика? Так, була. Навіть Циліка солідаризувалася і «вигопувала» щось, чому не знала визначення, чому не вловлювала ритму, але зізналася Віліму, що їй це влізло в голову і вона ніяк ся того не позбуде.
Уже світало, коли завзято співали гімн «Динамо», коли востаннє танцювали «поїзд» і коли один із тих, хто займав гірше місце за столом, усвідомив, що замість нареченого саме він зубами стягує з Ітиного стегна блакитну підв’язку.
Ранок вигнав гостей зі святкової зали. Те, що кілька годин тому перехоплювало подих через свою красу, прозорість і елегантність, звелося до того, до чого і зводиться на таких забавах: м’який шар затоптаних конфеті, недоїдені шматки солодкого, залишені біля тарілок із м’ясом, мінеральна вода в червоному вині, обвислі паперові гірлянди, білі і рожеві кольорові прикраси із квіток, які викликають похмільну тугу, і напівздуті кульки, що у збурених шлунках втомлених гостей невідворотно викликають порив до блювання. Дехто саме це й робив біля припаркованих автомобілів.
Ловро не вдалося розбудити, а Іта, яка почала різко тверезіти, запала у постсвяткову депресію і тупо дозволила себе посадити біля сплячого Ловро і відвезти їх в його квартиру. Несвідомо мнучи на колінах свою патетичну фату, яку подруги хвалили і казали, що вона прозора і прекрасна, як павутина, вона обернулася і побачила залишки здутої білої кульки, яка метлялася у вхідних дверях до святкової зали. Заплакала і не заспокоїлася аж до дому.
Вігвам плакав із нею.
Ось такими були очевидні наслідки падіння нареченої і неконтрольованого прийому антигістамінів нареченим.
А були й приховані. Коли наречена вклалася на підлогу, у Віліма перехопило подих. Не міг відвернути голови, не міг опустити погляду, тільки німо витріщався на розкричені половинки Ітиної сідниці. Хоч він і міг припустити, що наречена з нагоди весілля і на радість нареченому одягла сексуальні танга, його невгамовний мозок самостійно вирішив, що на тій сідниці немає трусів, що вона абсолютно гола і що бракує лиш дорогоцінної долі секунди, щоб вона розчепірилася перед його очима. Зрозуміло, що для Віліма це була ніяка не сідниця, gluteus, дебеле м’ясо чи щось подібне, а розкішна гола сідниця, дебела дупа, образ якої він ревниво берегтиме до кінця життя. А скільки це життя триватиме, це вже друге питання.
Восьмий камінь, восьмий вал
Ніхто нікого не гукав на вулиці Малій. Був сонячний ранок 1-го листопада, час святкового супокою, тиші, запаху лаванди, яка протягом року оберігала хутряні вироби, щоб їх не погризла міль, день вимитих автомобілів і парадових капелюхів, горіхових рулетів, індичок, качечок, курочок, гусочок, лампадок у мутних целофанових пакетах, приурочених святу радіо- та телепередач, музики, наповненої спогадами і тугою, особливого регулювання руху транспорту, про що від раннього ранку попереджала місцева радіостанція: «На кладовища можна дістатися автомобілями лише за наявності особливих позначок і дозволів, а для всіх решти громадян чудово організований проїзд автобусами від зупинки на Каптолі до Мирогоя і крематорію». Повідомили також, що всі представники державної влади вже поклали вінки до домовини першого хорватського президента.