Касумич зателефонував до секретарки гімназії і від неї дізнався, що вчителька з нарисної геометрії не прийшла на заняття; повідомила, що хворіє і що дуже важко сприйняла звістку про вбивство колеги, хоча й усім зрозуміло, що це ще не підтверджена новина. Касумич замовчав, що новина вже не є непідтвердженою.
Припаркував автівку перед низьким будиночком на вулиці Малій, задзвонив у двері і зачекав, доки хтось відчинить. Ніхто не відчиняв, ніхто не виходив. Вийняв мобільного телефона і клацнув на номер Ірми. Через декілька хвилин зійшла Ірма, запухла, бліда, було видно, що вона довго плакала.
На подвір’ї вони не обмінялися жодним словом. Пропустила його до будинку, але рушила не сходами нагору, а в Катаринину кухню.
— Вибачте, я сама, сестра на роботі, друга сестра зайнята своїм весіллям, вона десь пішла недавно, син сестри залишає після себе отакий безлад.
Вони сіли. Касумич мовчав, й Ірма почала ридати.
— Вибачте, я знаю, чого ви прийшли, мені дзвонила секретарка, вибачте, не можу стриматися.
— Мусите, бо мушу вам поставити декілька питань.
Ірма заспокоїлася.
— Ви були в дружніх стосунках з постраждалою. Вбитою.
— Так, ми були подругами.
— Розкажіть мені трохи про ці стосунки. Наскільки ви були близькими, що ви про неї знали?
— Та досить добре знала. Все, що важливо. Вона приїхала на навчання з Вінковців, тут, в нас, закінчила іспанську і португальську, влаштувалася на роботу в Трешнєвську гімназію, в якій я вже працювала, ми були молодші від інших колег і так почали товаришувати.
— Коли це було?
— Років, років… шість тому. Вона трохи молодша за мене.
Ірма знову заплакала. Касумич дивився, як у неї трясуться довгі руді кучері. Трохи зачекав.
— У вас є спільні друзі?
Вона не підвела голови. Лише затрясла головою. Тоді все ж опанувала себе.
— Це радше знайомі. Я знаю деяких її друзів, вона — деяких моїх, але ні, не можу сказати, що вони наші спільні друзі.
— В її особовій справі пише, що вона неодружена, що не означає, що вона жила сама.
— Жила сама. В Травному.
— Так, я бачив адресу. Як вона поводилася останнім часом?
— Звично. Я не помітила змін. Та ми й не кожного дня бачилися.
Касумич зробив паузу. Ірма навіть не ворухнулася. Він розгубився і швидко поставив питання:
— Знаєте її родичів?
— Погано. Батька вона не мала, її мама живе в Вінковцях. Там в неї сестра і брат. В них свої сім’ї. Це все, що я про неї знаю.
— Коли ви її останній раз бачили?
— Три дні тому, в нас були заняття в один і той же час.
— Після того?
— Після того ні.
— Ви розмовляли телефоном, слали мейли, смски?
Вона мовчала якусь секунду.
— Не знаю, не можу пригадати. Мені все перемішалося. Я прийняла якісь заспокійливі.
Вона усміхнулася. Це виглядало потворно.
— І трохи спиртного, коли зателефонувала секретарка з тою жахливою звісткою.
Тепер Касумич потворно усміхнувся.
— Секретарка вам задзвонила чи ви їй?
Її сльози вмить висохли. Касумичу були знайомі такі зміни.
Вона знову всміхнулася.
— Ну от бачите, сама не знаю, що говорю. Я їй дзвонила, мені було погано, я не могла прийти на заняття, і тоді мені секретарка сказала, що сталося.
Касумич зачекав, чи вона знову заплаче. Не заплакала.
— Де ви були вчора?
Ірма розслабилася.
— Сестра, наша наймолодша сестра, виходить заміж, я ходила купувати різні подарунки, шукала ще різні дрібнички, різні несподіванки для неї Блакитну підв’язку, такий звичай.
— Колись не було.
Вона усміхнулася його зауваженню, але швидко знову прийняла серйозний вираз.
— Так от, провела час у шопінг-центрах, вони далеко звідси, все-таки була неділя, ніхто не працює… доки знайдеш місце для паркування… час минає. Вчора ввечері в нас була маленька домашня вечірка, тільки сестри і кума, що живе по сусідству, ми трохи випили, може, мені від того і було погано. Забагато курила. Вибачте, не сказала вам, можете курити, якщо ви курите.
— Ні, не курю.
Такої брехні Касумич ще ніколи не казав. Ударив легенько рукою по столі і пригадав Відошича.
— Добре, будемо на зв’язку, треба буде перевірити деякі речі, але це нормально, узвичаєно. Не виїжджайте далеко зі Загреба.
Він рушив до виходу. Вже на подвір’ї легенько вклонився, ввічливо попрощавшись із нею.