Вискочив із трамваю і про всяк випадок поглянув, чи його, бува, не переслідує той чоловік. Ні. Добре орієнтувався на тому світлофорі і перебіг через вулицю Савську. До батькової квартири на вулиці Водниковій було ще кілька хвилин. Сьогодні могло би бути весело, тато в цей час ніколи нічого не робив, а лише нудився.
Не бачив неправильно припаркованої чорної автівки перед жовтою будівлею, прямо біля головних сходів до Цібонової вежі, і не знав, що водій цілий день кружляв районом. І підстерігав. Не чув звуку двигуна, який завівся.
Дружина Давидового батька опустила погляд на кухонну стільницю, на якій була розгорнута книга. Розслаблене тіло свідчило про те, що руки чекають, коли нарешті почнуть рухатися відповідно до інструкцій із прочитаного тексту.
Дикий бананго сироїдної сім'ї
Добре вимішайте:
2 склянки лободи (подорожника, зірочника чи іншої трави)
1 банан
1 манго
2 склянки води
Виходить: літр кашкуватого соку
Руки послухалися і примусили соковитискач вицідити літр кашкуватого соку. Низька худа жіночка влила густу рідину у високі склянки і ложкою з довгим держаком почала рівномірно розмішувати. Із кухонної стільниці склянки переставила на стіл.
— Милий, це здорово, це дуже-дуже здорово. Це ми сьогодні і завтра вип’ємо.
Чоловік дивився на огидну зелену масу, яка все ще кружляла у склянці.
— Я прошу виключити мене на сьогодні і завтра зі здорового харчування. Мені бракує нервів.
— Та в тебе не буде нервів ні на здорове, ні на яке інше, якщо ти й далі будеш труїтися кавами.
Склянки він не взяв, а нігтями пальців обох рук почав стукати по склі.
— Труюся, мила, за свої гроші, і не треба мені дорікати, як і я не дорікаю тобі.
Її дратувало те стукання.
— Ти? Ти не дорікаєш? Та ти нічого іншого й не робиш, тільки дорікаєш.
— Помиляєшся. Я достатньо спокійний порівняно з обсягами божевілля, яким ти мене засипаєш.
Перестав стукати, але великими пальцями гладив скло, і вона дивилася, як пальці залишають потворний слід на склянці.
— Якого божевілля? Як ти розмовляєш? Ти сьогодні десь наївся м’яса і без жодної причини агресивний зі мною.
— Слухай, насправді ти права. Вибач. Я уособлення м’ясного божевілля, а ти уособлення здорового глузду. Вибач.
Вона все ще стояла зі своєю склянкою в руці.
— В тому весь ти. Вибачення як образа і образа як вибачення. Ось справжнє визначення для Бориса Горака.
— А може, спробуємо дати визначення тобі і твоїм однодумцям? Ви хочете змінити світ, наскільки я розумію. Так? Ось визначення: моя жінка — великий реформатор!
— Та такий світ нікуди не годиться, а сам він не зміниться, хіба ні? Так, ми хочемо змінити світ.
— О, так! Ви хочете змінити світ. А з чого почали? З меню, моя дорога, з меню.
Вона відвернулася від столу і пішла до кухонної стільниці. Відпила з насолодою сік і відставила склянку.
— На відміну від тебе, який навіть те меню не в змозі змінити. Навіть меню. Але зате в тебе повно коментарів до чужих вчинків.
— Та ви ідеальне підґрунтя для коментарів. Ви ідеальний агар-агар для вирощування моїх коментарів.
— А ти, думаєш, ні? Та тебе коментувати простіше, ніж мене. Але я на це своїх нервів не витрачаю.
— О, та ти дама. Ти дама, тому що їси траву. Травоїд, здатний говорити. Цікавий вид.
— А ти м’ясоїд, який гавкає. Дає про себе знати гавканням, як і всі м’ясоїди.
— Але якщо ти ненавидиш м’ясоїдів, чого ти гладиш кожного чотирилапого волоханя? Чого тебе пси надихають? Вони жеруть м’ясо, дорога моя, жеруть м’ясо.
— Я гладжу кожного нещасного волоханя зі здивуванням, що він ще живий. Не з’їдений.
— Ти гладиш його, бо він м’ясо. Хоча й волохате і смердюче, але м’ясо.
— Я і двоногого волоханя гладжу, але він, на відміну від чотирилапих, невдячний.