Вирішила мала гусениця якось його попередити. Думала, роздумувала, але ніяк не могла збагнути, як повернути овочівника до тями.
А той, перейнятий долею свого городу, ночами вертівся в ліжку, а днями їздив на ярмарки, хвалився і чванився до виснаження, хоча й знав, що невдовзі настане день, коли в нього не буде нічого для продажу, а їй-бо, й на зуб.
Думав і переймався, мізкував і зневірювався кожної ночі, але за свою овочівницьку справу не брався.
За цей час мала гусениця, гризнувши листочок-другий, причаїлася і роздумувала, як овочівника й ненажерливих сестричок, та й себе врятувати від занепаду. Капустяні грядки мізерніли на очах, те, що ще вночі було капустою, вранці вже виглядало, як потворний згризений патичок, застромлений в землю. Спробувала крикнути. Не вдалося. Зарозумілий чоловік не чує нічийого голосу, крім свого. Спробувала тупати непомітними ніжками. Чванькуватий чоловік не бачить того, що видиме кожному, а що вже казати про те, аби звернути увагу на непомітні речі. Спробувала похитати капустою, щоб він її нарешті завважив. Її тіло було маленьким, і капустяний листок навіть не ворухнувся.
У цей час інші гусениці їли й їли, гризли і плямкали, розтягали і стягали свої пухкі тіла і потроху готувалися до великих змін, які скоро настануть в їхніх тілах.
Мала гусениця не роздумувала про це, а зневірено споглядала на своє незугарне тіло. Доки вона рухалася, її тіло стискалося, а потім його складки розтягалися, знову стискалося, а тоді розтягалося. Ще раз уважно поглянула на себе, тоді вдихнула і видихнула, знову вдихнула, і її тіло почало скупчуватися і розтягатися, скупчуватися і розтягатися. Раптом мала гусениця почала видавати мелодійні звуки.
Якраз минула північ, великий місяць навис над капустяними грядками, і якби хтось зупинився, йому би здалося, що це сиплеться місячне сяйво, ніби цукор-пудра, ніби мелений перламутр.
Овочівник зіскочив зі свого ліжка.
Чи це йому щось причувається?
Вийшов із дому і тепер чітко чув, як хтось грає. Це був зовсім незнаний йому звук. Він пішов на звуки мелодії, яка все більше перетворювалася на веселу-веселу музику. Ішов повільно і невдовзі опинився перед своїми грядками. Зупинився ошелешений. Побачив погризене листя капусти, а коли нагнувся, угледів товстих гусениць, які ненажерливо їли. Хрум-хрум… Але музика не припинялася. Він нагнувся ще більше, більше, тоді опустився на коліна на свою землю, нашорошив вуха й очі і нарешті помітив малу перламутрову гусеницю, яка розтягається і стягається, розтягається і стягається, і чітко чув, як вона грає, грає, грає.
Збагнув і зрозумів: маленька гусениця музикою зверталася до його здорового глузду. Підвів очі і руки до неба й попрохав, щиро попрохав, щоб гусениці згинули. Всі, всі нехай згинуть, крім тієї маленької мерехтливої гусениці, яка грає. Вона погукала його і попередила. Він відразу вирішив і пообіцяв повернутися до грядок, щоденно ретельно очищати і поратися біля своєї городини, забути про свою зарозумілість, крик на ринках, базарах, торговищах і ярмарках. Пообіцяв це і захотів чимось винагородити малу гусеницю.
Повернувся до своєї хатинки і вперше за тривалий час заснув. Снилося йому, як великі й огрядні гусениці замотуються у кокони, а ті величезні кокони розкриваються, і з них випорхують білі метелики і летять на далекі капустяні грядки до якихось лінивих і пихатих овочівників, щоб там вивести свої яйця, з яких народяться нові гусениці, щоб тому іншому лінивому овочівникові виїсти всю капусту. А до того ж наснилося йому, що мала мерехтлива гусениця не наслідує їх у цьому, а починає буяти, починає розтягатися і переливатися, блистіти і видавати все голосніші й голосніші звуки.
На світанку вмився, схопив інструменти і пішов на свій город. Капуста була добряче погризена, але гусениць більше не було. Лише край поля помітив щось гарне, велике, блискуче, розцяцьковане перламутровими кнопками і глянсовими клавішами. Коли нагнувся, коли підняв сяючий предмет, він розтягнувся, тоді стягнувся і нарешті почувся звук, наче хтось втомлений від тривалих зусиль урешті полегшено видихнув.
Овочівник натиснув на кнопку, овочівник торкнувся клавіш, овочівник розтягнув широкого міха, але поза тим зітханням ніяких звуків не було. Довго він приглядався до дивного предмета, мізкував і роздумував, а тоді закинув його на плечі і вирушив на базар. Але не кричав і не вихвалював своєї капусти, а оглядався навколо, аж доки не почув звуки скрипки. Пішов на той звук. Підійшов до одного малого смаглявого скрипаля і дав йому в руки сяючий предмет. Малий скрипаль відклав свою скрипку і торкнувся своїми темними пальчиками чарівного сяючого предмета. Розтягнув міх, натиснув на кнопки і чарівний предмет почав грати. Радісно-радісно…