Ранок минав. Відошич порозмовляв телефоном із судовим психологом і надіслав йому всю важливу інформацію про вбивство. Це буде вперше у його практиці, коли за даними, надісланими психологові, він отримає портрет убивці. Його мучила цікавість і нетерплячка, але треба зачекати хоча би день чи два, доки психолог зробить свою роботу.
Хотів не встаючи дотягнутися до якихось паперів, що лежали на тумбочці, відштовхнувся ногою, і стілець поїхав. Пригадав, з якою швидкістю він летів на тому стільці, коли його штовхнув Касумич, зупинився, сердито встав і підійшов до вікна. Поглянув на ясний і чистий день. Зазвичай на Всіх святих буває не так, але цього року таки буде гарно. Сонячно… Сьогодні вранці з’ясував у своїх людей, що їм вдалося дізнатися, розмову з Ірмою Жигер залишив для себе. Розтин показав, що вбивство сталося раніше, ніж вони припускали, його більше не цікавила глибока ніч, а час близько 21-ої години. Про це з нею й поговорить. І хоча й знав, що це перейде всі межі, але треба буде заскочити до лікарні і запитати у Давидової мами, чи Давид ціле пообіддя і вечір був біля неї, і коли точно три сестри почали своє святкування у хатинці на подвір’ї.
Зателефонував до секретарки гімназії; «Так, вчителька Жигер власне мала урок, так, наступний теж має, а потім вільна».
Розмову з Ірмою переніс на пізніше, спершу порозмовляє з Давидовою мамою. Для хоробрості сьорбнув із пляшки, що лежала на дні шухляди, і замкнув її. Із клубком у горлі інспектор вирушив до Клаічевої лікарні.
Давидів тато взяв на кілька днів відпустку. Всі зрозуміли: йшлося про дитину. Не поспішав до лікарні, вранці телефоном розмовляв із завідувачем відділення особисто, йому здалося, що той йому таки дав якийсь знак, що, на їхню думку, стан дитини покращується, хоча відповіді лікаря були обережними. Знав, що Давидова мама вже біля ліжка дитини, і виділив собі трохи часу на пристойний сніданок. Його дружина, яка мала вечірні уроки у школі іноземних мов, радісно подавала сніданок собі і йому. Ще не сіла. Готувала напій.
Влила у склянки густу масу, яку важко було назвати рідиною, додала до того ложку лляної олії і воду з «Бріти»:
— Ось, трохи здорових бактерій.
Він узяв запропоноване і з огидою проковтнув.
— Огидне. Огидне і дороге.
— Огидне і здорове. Без цього неможливо. Особливо тобі, коли ти зараз в такому стресі.
— Я то в стресі, але ще не став недоумком. Огидно і огидно дорого.
Вона мовчала. Мовчанка вже вкотре їй допомагала, і він утрачав бажання її доймати. Вона чистила стебло селери і чекала, доки він заспокоїться. Цього разу не допомогло.
— Хочеш, я тобі в спосіб найточніший, який тільки існує в цей момент на земній кулі, — чистим економічним, математичним аналізом покажу, наскільки це огидно дорого?
Не підвела голови.
— Не хочу.
— Хочеш. Я нашвидкуруч вирахував і перевів у євро. Пробіотик — 50 мл, необхідний курс — не менше 4 тижнів, 10 мл щоденно, ціна мізерна — 50 євро. Ноні: літр щомісяця — 50 євро, алое вера — 25, очищувальний чай, зігрівальний чай, лляна олія, буряковий сік, «Біобран», всього й не перелічиш… Дивись, я порахував, що лише на підтримування фізичної форми потрібно виділяти дві тисячі п’ятсот кун щомісяця, тобто майже 400 євро.
— В Європі це коштує вдвічі більше. В нас ціна мізерна.
— Мізерна, але в нас і середня зарплатня мізерна.
— Та не мусить кожен це купувати, нікого ж не примушують.
— Та не примушують, але ті, хто отримує найменше, вони якраз і є найхворішими. Може, хвороба — примус? Якщо ви будете когось рятувати зеленою енергією, тоді треба рятувати найхворіших. Скажімо, пенсіонерів, вони найхворіші.
— Так, пенсіонери найхворіші, але те старше покоління не усвідомлює необхідності здорового харчування і тому в половині хвороб вони самі собі винні.
— Не усвідомлює, бо те усвідомлення коштує. Як ви можете стверджувати, що це можливо оплачувати?
— Не зрозуміла питання.
Він мішав вівсяні пластівці, политі медом, вони здалися йому загарячими, і він встав з-за столу. Ходив між столом і вікном.
— Маю на увазі, що ця історія про здорове життя і здорове харчування — трохи притягнута за вуха. Мені здається, що ті, хто займається продажем здорової їжі, лише чіпляються до людей, щоб заробити.
Не сказала, щоб він сів.
— Мені здається, що цю розмову завершено.
— Чому?
— Бо ти неприємний.
— Я неприємний, а ви приємні. Причому за приємні євро. Крім того, ти і твої однодумці — підлі.