С. 38. Комісар — у давній Польщі особа, делегована сеймом для виконання певного завдання.
С. 40. Іван Барабаш (рік народження невідомий — 1648) — військовий осаул реєстрового козацького війська. Разом з Іллею Караїмовичем очолював реєстровців, відправлених урядом на придушення визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького під Жовті Води. Але повсталі козаки біля Кам'яного Затону на Дніпрі скарали їх і перейшли до табору повстанців (4 травня 1648 року).
С. 40…. як ото остряницевого… — Яків Острянин (Остряниця) був полковником реєстрових козаків під час їхнього походу 1634 року разом із польським військом на Чернігово-Сіверщину. Після придушення повстання Павлюка 1637 року Остряниця прибув на Запорозьку Січ і на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Зазнавши поразки у червні того самого року від польського війська під Жовтином, із частиною козаків-повстанців відступив на Слобідську Україну, де з дозволу російського уряду оселився у Чугуївському городищі. Брав участь у боротьбі проти нападів татар. На місці нового поселення під час заворушення через загострення стосунків між рядовим козацтвом і козацькою старшиною 1641 року був убитий.
С. 42. Підстароста — так у давній Польщі називали або помічника старости у місцевій адміністрації, або управителя фільварків у приватних володіннях.
С. 43…. нашому краківському панові… — тобто гетьманові Потоцькому, котрий був водночас і каштеляном краківським.
С. 43. Каштелян — урядова особа у Речі Посполитій, сенатор, член королівської ради.
С. 47. Галата — частина Стамбула.
С. 47. Трибунал — становий шляхетський суд.
С. 49…. свебодзінського сукна куртку… — Місто Свебодзін (нині Любуцьке воєводство) за давньопольських часів славилося своїми валюшними майстернями.
С. 50. Ще під Хойніцами… — Хойніце — місто (у нинішньому Бидгощському воєводстві), поблизу якого під час Тринадцятилітньої (1454–1466) війни Польщі з Тевтонським орденом за східне Помор’я у 1454 році було розбите польське шляхетське ополчення.
С. 52…. це не Наливайко і не Лобода. — Северин Наливайко (1560? — 1597) — керівник визвольного повстання в Україні і в Білорусії (1594–1596). За свідченням польського хроніста И. Бєльського, був «людиною незвичайною… до того ж чудовим гармашем, відзначався особистою відвагою і вважався талановитим воєначальником». Походив із родини ремісника — кушніра м. Гусятина (за іншими відомостями — Кам’янця-Подільського). Після смерті батька, закатованого слугами магната А. Калиновського, мати з синами Северином і Дем’яном жила в Острозі. Певний час Северин перебував на Запорозькій Січі й брав участь у походах козаків проти Туреччини й Кримського ханства, служив сотником надвірної хоругви у маєтках К. Острозького. У 1594 році Наливайко, залишивши службу, зібрав загін нереєстрових козаків і підняв визвольне повстання проти Речі Посполитої, а також почав боротьбу проти турецьких і татарських загарбників. На допомогу повстанцям прибули загони запорожців під проводом гетьмана Григорія Лободи й отамана Матвія Шаули. Об’єднане повстанське військо завдало поразки карателям під Білою Церквою (23 березня — 2 квітня 1596), перейшло на Лівобережжя, але під Лубнами на лівому березі Сули в урочищі Солониця 12 тисяч повстанців були оточені польсько-шляхетським військом гетьмана С. Жолкевського. Угодовська частина старшини видала ворогам Наливайка, якого було страчено у Варшаві.
Григорій Лобода (рік народження невідомий — 1596) — із заможної старшини реєстрових козаків, запорозький гетьман, учасник походів проти Туреччини і Кримського ханства. Очолював козацький загін, що брав участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Наливайка. У травні 1596 року, під час облоги польсько-шляхетським військом табору повстанців на Солониці, вступив у таємні перемови з польським коронним гетьманом С. Жолкевським. Запідозрений у зраді, на одній із козацьких рад був убитий.
С. 54. Криштоф Кремпський (роки народження і смерті невідомі) — запорозький полковник, учасник селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка (1594–1596). На чолі 1500 запорозьких козаків прорвав оточення Солониць— кого табору повстанців і повернувся на Запорожжя.