— Я вже догадуюся. Я читав щоденники Русалії, а там дещо було про ідеї Боголо-Гука. Химерно переплітаються долі всіх, хто шукає стежки до небувалого.
— Це — закономірно. Їх притягує той же магніт тайни. Ось візьми. Це — верстка часопису «Вирій». Тут є наша з Боголо стаття про альтернативну математику, точніше — популярні роздуми про неї. Крім того, тези метаморфоз XXІ віку. Мрії школярів, академіків, хліборобів, фантастів — незалежно від освітнього рівня. Нас цікавив сам футурологічний рівень психосфери, бо це — ніби зерна того, що має завтра прорости. Нова ЕОМ — «Резев» — має все це перепрацювати і створити реалістичний аналог подій XXІ віку.
— А як це буде? У якому вигляді? Есе? Формули? Припущення? Художні фрагменти?
— Бач, загорівся! Навіть не догадаєшся, як це має бути. Повна ілюзія реальності — своєрідний психокінематограф. Проекція ЕОМ безпосередньо до свідомості спостерігача. Обіцяю, що ти теж будеш учасником першого перегляду. Повертайся хутчіше з твого вояжу до Полінезії. Правду кажучи, я б тобі всипав порцію березової каші за такий авантюризм. За дівчиною мчатися у безвість!
— Борисе, — попросив брата Гриць, — не треба жартувати з цим, хай уже Товкач залишається в своєму амплуа. Для мене це таке, що неможливо висловити раціонально. Хай для когось — божевілля, а мені — єдино прийнятний шлях… Як у казці: підеш прямо — з конем загинеш. Я йду туди, де духовні міщани бачать лише загибель вершника і коня. «Принеси те — не знаю що». Давай сюди твій «Вирій», перегляну в польоті. Подумаю…
«Вирій» № 1, Часопис «Резонансу Еволюції». Орган учених і мрійників, фантастів і романтиків, шукачів тайни і безстрашних моряків безмірності.
Що таке вирій? Таємнича далина, куди відлітають птахи і думки дослідників, щоб, збагатившись досвідом інших країв, принести рідній Землі, вітчизні, друзям нетлінні скарби розуму й духу, чуття й творчості.
Не бійтеся глибин непізнанного. Не бійтеся вирію. Вільно прагніть у буряний політ пошуку. Космічна глибінь відповість чудовими відкриттями на кожну спробу співробітництва з Матір’ю-Природою. Діти Революційної Вітчизни, сміючись, відкидають покривало страху — спадок минулих темних віків. Не страхайтеся, що духовні буржуа назовуть вас божевільними — то ознака правильності шляху. Безодня вирію відкрита, світлоносні крила розуму куються подвигом кожного дня.
«Тези для алгоритму „Резонансу Еволюції“» (вік XXІ, роки вісімдесяті, планета Земля й довколишній простір):
соціальний устрій;
наукові тенденції, гносеологія;
технологія;
біологія, медицина;
антропологія, смисл буття, мета;
космічна ситуація;
творчість і любов.
Академік Терен М.І., відомий послідовник видатного педагога Сухомлинського, стверджує:
Епоха соціальних та національно-визвольних революцій за прийдешні сто років повністю змітає експлуатацію й рабство. Планета вступає в Комуністичну Еру, хоч ще й зберігаються в окремих регіонах архаїчні структури з приватною власністю. Проте вони не визначають основної історичної тенденції поступу.
Грядущий соціум розв’язує безліч економічних, етично-моральних, побутових та інших дилем. Проте виникають інші проблеми, котрі раніше не проявлялися. Настає ера нових революцій — внутрішніх. Сили духу, що тисячоліттями заганялися в алгоритми приреченості, війни, приниження, безвиході, воскресають і вимагають дії, росту. Для них необхідні канали прояву. Стихія духовності — вражаюча за потенцією (незміряно масштабнішою, ніж ядерна чи анігіляційна енергія) — повинна мати свідоме застосування. Безумовно, наступне століття ще не розв’яже всіх проблем виховання й самореалізації. Тому можливі вибухи неконтрольованої психоенергії: наприклад, втеча дітей у далекий космос, спонуканих романтикою мандрів та неузгодженістю з архаїчними традиціями батьків; пробудження правічної спадщини звірячості в геномах грядущих поколінь і необхідність її гармонізації; ревнощі й комплекси неповноцінності, заздрість і відчай; відчуття ущербності й спроби подолати цей стан тими чи іншими аналогами повноцінної дії — розмаїтими ілюзіонами, для яких буде використана потужність тодішньої технології та науки (щось подібне до наркоманства, тільки сублімоване до інтелектуальної висоти).
Планетарна педагогіка прийдешнього зустрінеться з такими патологічними та парадоксальними фактами, тому що нагромадження потенціалу загальної освіти й інформативності, розширення духовно-інтелектуального обрію, психонапруга творчої стихії сягне небувалого рівня, а застосування, можливості вияву будуть доступні ще не для всіх. І тоді визріє проблема, яку умовно можна було б назвати «нооштурм прийдешнього», тобто інтенсифікація всіх розумових сил для атаки на стіну часу й простору для прориву в нову сутність буття.