Нині в луганську міліцію скерували «підкріплення» з інших регіонів. Як каже мер Сватового Євген Рибалко, «міліціонери вже починали рахувати, скільки заробляє лейтенант у Росії, але ми їх трохи приструнили». Приструнили, складається стійке враження, присутністю армії.
Віднедавна ГУ МВС у Луганській області очолює Анатолій Науменко. Найм’якіше, що я чув про нього від посадових осіб і місцевих депутатів, — «ненадійна людина». У Старобільську місцевий депутат стверджує, що Анатолій Науменко відомий в народі, як
Толік Железяка — це має відображати як його характер, так і той факт, що міліціонер, як стверджує депутат, «кришував» ринок металобрухту.
А підполковник Міноборони Сергій Мельничук навіть змусить мене записати на диктофон, хто кому і скільки начебто «заніс» за призначення Науменка, але оскільки підполковник не навів доказів, обмежимося одним цікавим фактом. Незадовго до призначення Науменка на посаду начальника ГУ МВС Арсеном Аваковим так званий народний губернатор Луганщини, нині «голова» «Луганської народної республіки» Валерій Болотов призначив-таки того Анатолія Науменка «народним міліціонером».
Ти ж не станеш садити картоплю на асфальті
Мер Сватова Євген Рибалко є водночас і координатором сватовської самооборони, або ж «штабу єдності». Як стверджують недоброзичливці — міськрада перехопила низову ініціативу.
— Эй, репортер, иди сюда! — гукає він мене.
Рибалко сидить на лавочці під міськрадою, де вранці тусили місцеві ханурики. Мер — кремезний чоловік у футболці й кепці, на вигляд і не скажеш, що очільник міста.
Коли я починаю ставити запитання, на які він не може відповідати у присутності місцевих, Рибалко веде мене з лавочок у мерію. По дорозі показує актовий зал: тут на підлозі розстелені десятки матрасів для самооборонців. Про всяк випадок.
Відому в інтернеті історію про те, як сватовські та старобіль-ські начебто не пропустили бойовиків ЛНР напередодні «референдуму», Рибалко розповідає значно менш драматично. Насправді бойовики ЛНР таки побували у Сватовому (та й у Старобільську), але тут усе обійшлося переговорами. Навіть прапор України не зривали (а в Старобільську зірвали).
— Ты же не станешь садить картофель на асфальте, — пояснює Рибалко неспроможність сепаратистів закріпитись у Сватовому. — Нужен подготовленный грунт. А тут его не было. Если в других регионах ЛНР встречали, как освободителей, то тут они не встретили ликующей толпы.
Але не все так однозначно: по-перше, в’їзд перекривала Нацгвардія, по-друге, «референдум» у Сватовому таки пройшов — без дільниць. На тих таки лавочках, де ми зустрілись із Рибалком.
Рибалко тоді сказав міліціонерам не заважати людям, аби не провокувати їх, а лише попередити, що ті здійснюють правопорушення. Нині, коли в місті українська армія, організатори з КПУ заперечують свою керівну роль у цій події.
Наше тривале спілкування з мером Сватового закінчується, коли до Рибалка приходить «військовий» координатор проук-раїнської самооборони з дядьків із козацькими вусами. Координатор — Леонід Привалов, родом із Брянської області (Росія). Привалов скаржиться, що влада не хоче озброїти їхніх самооборонців справжньою зброєю:
— У нас под тысячу охотников. Но ведь с гладкостволом против «калашей» не попрешь.
А потім приїжджає чорним джипом під охороною автоматників Анатолій Науменко, голова ГУ МВС.
— Большой начальник, — сміється Рибалко. — Как по званию, так и...
Він показує руками розміри Науменка.
50 відтінків сірого
У Старобільську й особливо Сватовому нині складніше знайти й розговорити так званих проросійськи налаштованих людей. Не тому, що їх немає: кон’юнктура не та, в містах тепер українські силовики. Але люди налаштовані по-різному. Так, окрім людей, які голосували на лавочках за ЛНР, були сватовчани, які їздили голосувати на південь області.
У регіоні — просто райдуга з різних поглядів. Є україномовні люди, які проти сепаратизму, але не визнають українську владу. Жінки сперечаються:
— Людка каже: «Якщо ми прийдемо на вибори, тим самим ми признаємо цю власть». А я їй: «Так, а шо ти прєдлагаєш»?
Є ще більш парадоксальні погляди. 31-річний Влад, з яким ми розговорилися на вулиці, каже:
— Я за отделение от этой п**стической власти. Лучше бы в Россию вступить — а нет, так хоть автономия. Но слушай: хорошо, что сюда армию ввели. А то «ополчение» ЛНР — это уже перебор. Я сначала очень поддерживал: вот, люди борятся за свое. Но когда они начали грабить и убивать? Все началось, когда «калаши» раздали кому ни попадя. Так что пусть здесь украинская армия еще постоит.