Аюмі кинула під ноги дівчини згорток мотузок, від яких Інга мимоволі сахнулася, як від кубла бридкого холодного гаддя. У руках японки залишився короткий товстий мотуз із трьома зашморгами — одним посередині і двома на кінцях.
Від непомітних рухів служниці він звивався, немов дійсно був живою, огидною та смертельно небезпечною змією.
— Не лякайся, мила дівчинко, — ніжним голосом заговорила Тереза. На її блідих щоках заграв нездоровий рум’янець. — Аюмі може зробити це швидко й непомітно, так що ти майже нічого й не відчуєш. Але якщо будеш пручатися, вона може зробити це дуже боляче й жорстко…
Паралізовану жахом Інгу пронизала проста, але від того болюча й нестерпна думка — вона у пастці! Дівчина рефлекторно піднесла руки, намагаючись захистити обличчя, яке вже обпікало гаряче дихання японки…
— Краще сама ляж на ліжко й заведи назад руки — не хочу, щоб Аюмі зробила тобі боляче, — ласкаво промуркотіла Тереза, хоч у її голосі явно відчувалося зростаюче збудження. — Ім’я Аюмі перекладається, до речі, як „дитя кохання“, але ж кохання може бути й нестерпно болючим!
Обличчя гості спалахнуло гнівом, і вона щосили відштовхнула японку — та від несподіванки заточилася і, ледь утримуючи рівновагу, відскочила назад. Інга кинулася до свого ридикюлю. За мить вона вже тримала тремтячими руками револьвер.
— Облиште мене, я буду стріляти! — владним голосом, ледь намагаючись вгамувати свій розпач, який вже примусив колотитися все тіло, наказала вона.
— О, так ти зовсім неслухняна панянка! — імітуючи розчарування, промовила господиня і сплеснула руками. — Мені дуже шкода, але Аюмі тепер вимушена бути не такою поблажливою… Аюмі, зв’яжи її, як оту, — пам’ятаєш? Оту норовливу брикливу селяночку. Що ти навіть не змогла впоратися з нею без моєї допомоги!..
Японка похитала головою і знову повільно почала наближатися до дівчини. Тепер у її рухах красномовно вимальовувалася гнучка й заразом невблаганна сила. Інга зчепила зуби й натиснула на гачок.
Сухо клацнув бойок револьвера, спрямованого прямо в груди японки. Але пострілу не було. Аюмі посміхнулася, засунула руку до кишені й висипала на підлогу декілька тьмяно-блискучих набоїв… І тут же блискавично підскочила до Інги.
Нападниці вистачило лише однієї миті, щоб перехопити руку, у якій дівчина тримала револьвер, і вправним, відточеним рухом заломити її за спину. Револьвер м’яко впав на ведмежу шкіру. Інга зойкнула від пронизливого болю, що примусив вигнутися дугою все її тіло… Але крик, який відчайдушно намагався зірватися з уст, раптом завмер і перетворився на тихий болісний хрип — зашморг блискавично стиснув шию. Інга відчула, як її, боляче заламана рука, яку тримала Аюмі на рівні лопаток, потрапила у другу петлю. Дівчина спробувала простягнути іншу руку, але японка, не напружуючись, м’яко схопила і її та сунула в зашморг. Вузол затягнувся, боляче зімкнувши перехрещені зап’ястя, і жертва, щоб хоч якось пом’якшити біль, була готова підкорятися владним рухам Аюмі. Нещасна дівчина знову відчула себе звичайною лялькою в руках японки. А та знову щось тихо заговорила-заспівала. Майже не відчуваючи свого тіла, Інга вже лежала на животі, занурившись у ведмежу шкіру… Японка підхопила її ноги, і третя петля затягнулася на щиколотках дівчини. Витонченим жестом вона відпустила знерухомлену безпорадну жертву й почала перебирати мотки мотузок.
Тереза, закинувши ногу на ногу, відкинулася на спинку крісла. Її обличчя знову зблідло, але в очах запалав зловісний вогонь. Вона, ледь тамуючи переривисте дихання, заговорила:
— Це геніальний винахід, створений предками Аюмі вже дуже-дуже давно… Він називається „Три пелюстки сакури“. Погодься, Інгочко, скільки поезії в цьому! Призначення поезії, на мою думку, полягає в тому, щоб висмикнути людину з профанної буденності, примусити її відчути, що десь поза межами цього примарного буття є інша реальність. І тільки вона — справжня… Уяви собі! — короткий мотуз, усього три петельки, три таємничі вузли, але світ навколо тебе… і ти сама також! — змінилися!.. Я знаю, що це таке, — колись Аюмі довелося випробувати „Три пелюстки сакури“ на мені, тоді, коли я була такою ж наївною дурепою, як ти…
Інга намагалася поворухнутися, але Аюмі, сором’язливо оголивши з-під своєї червоної спідниці коліно, натиснула ним на талію зв’язаної, цим остаточно паралізувавши всі і без того безсилі спроби нещасної вибратися з тенет. Не прибираючи коліно, японка продовжувала розбирати мотузки, оцінюючи їх довжину та зрідка кидаючи оком на тремтяче смагляве тіло перед собою. Обличчя служниці було сповнене натхненням та зосередженістю…