Гей. Что Коласу, что Игнатовскому, что Купале!.. Одно и то же.
Бэндэ. А вы павесьце Купалу з Коласам на адной перакладзіне, дык адзін аднаго не перацягне.
Гей. Разве что…
Бэндэ. З «Нашай Нівы» і да сёння наздра ў наздру ідуць інаходцы…
Гей. Да-а?..
Бэндэ. I не сумнявайцеся! Кожнаму дурню вядома, што яны…
У кабінет урываецца ўзрушаны і разгневаны Рапапорт.
Рапапорт (амаль крычыць). Выйдите отсюда прочь, Бэндэ!
Бэндэ вылятае з кабінета.
Провокатор! Контра! Сволочь недорезанная! С ним по-человечески, а он на тот свет улепетнуть хотел…
З’яўляецца перапалоханы Бэндэ.
Бэндэ (вінавата). Даруйце, портфель… (Хапае партфель, бяжыць за дзверы.)
Рапапорт (камандуе). Бэндэ, назад!
Бэндэ вяртаецца ні жывы ні мёртвы.
Бэндэ, к ноге! (Рагоча.) Если заведу себе новую собаку, обязательно назову ее Бэндэ. (Камандуе.) Бэндэ, ляг!.. Бэндэ, возьми!.. Бэндэ, фу!.. (Дастае з кішэні паперку.) Прочти вот это. Все равно я с вашего этого… языка сам не переведу… (Гею) Только что Червяков передал…
Бэндэ (дрыжучы, бярэ паперку, разгортвае, чытае заікаючыся).
«Старшыні ЦВК СССР і БССР т. Чарвякову.
Таварыш старшыня!
Яшчэ раз, перад смерцю, заяўляю, што я ў ніякай контррэвалюцыйнай арганізацыі не быў і не збіраўся быць.
Ніколі не быў контррэвалюцыянерам і да контррэвалюцыі не імкнуўся. Быў толькі паэтам, які думаў аб шчасці Беларусі. Я ўміраю за Савецкую Беларусь, а не за якую іншую…
Верш мой «Паўстань…» справакавалі…
Я вельмі прасіў бы рэабілітаваць мяне перад працоўнымі Сав. Беларусі…
Яшчэ адна просьба да Вас. Заапякуйцеся маімі сем’ямі, што тут у Менску і ў Барысаве…
Папрасіце ГПУ, каб не цягалі маёй жонкі. Яна таксама, як і я, ні ў чым не павінна.
Бібліятэку сваю перадаю Бел. Дзярж. Бібліятэцы…
Уміраю, прымаючы тое, што лепей смерць фізічная, чымся незаслужаная смерць палітычная.
Відаць, такая доля паэтаў. Павесіўся Ясенін, застрэліўся Маякоўскі, ну і мне туды за імі дарога…
Я.К.»
Рапапорт. А теперь уходи… и не забывай портфель. А если о письме этом кому проболтаешься — язык вырву или с головой отрублю.
Бэндэ знікае.
(Да Гея «пад таварыша Сталіна».) Скажи мне, товарищ Гей, как это тебе нравится?
Гей (збянтэжана). Мне это совсем не нравится… Как же вы недосмотрели, если мы его в руководители «Саюза вызвалення» прочили?!
Рапапорт. Мои люди приехали брать его, а он «воронка» заметил и нож себе в пузо.
Гей. Подох?
Рапапорт. Не совсем. Но от операции отказывается и исповедника требует.
Гей. Что значит отказывается?.. Прооперировать, а потом пусть исповедуется. У нас свобода совести.
Рапапорт. Особенно для подследственных. (Рагоча.)
Гей. Стратегия нам ясна, а тактику будем менять. Тактика — великая вещь. Манька с тобой?
Рапапорт. Я без Маньки не езжу.
Гей. Тоже у ноги держишь?..
Рапапорт. Держу под боком.
Гей. И диктуешь по вечерам?
Рапапорт. Могу уступить по-дружески, но ненадолго. (Рагоча).
Гей. Тогда зовем…
Рапапорт выходзіць і вяртаецца са Стэнаграфісткай.
Стэнаграфістка. Здравствуйте, Константин Веньяминович!
Гей. Здравствуй, Маня. Садись, наша хорошая, писать будем.
Стэнаграфістка рыхтуецца да работы.
(Дыктуе.)
«21 ноября 1930 года. ЦК ВКП(б). Москва.
Уважаемый тов. Постышев!
Считаю необходимым сообщить Вам, что вчера, 20 ноября утром покушался на самоубийство Янка Купала — народный поэт Белоруссии…
Янка Купала входил в руководящий центр «Саюза вызвалення Беларусі», являлся идейным центром нацдемовской контрреволюции, что нашло отражение и в его творчестве. Наряду с произведениями вполне советскими у него имеются стихотворения и кулацкого и прямо контрреволюционного содержания.
Приглашенный для переговоров в ГПУ, Янка Купала упорно отрицал свою принадлежность к какой бы то ни было контрреволюционной организации и не обнаружил ни малейшего желания пойти на встречу нам в смысле хотя бы осуждения контрреволюционной деятельности своих друзей — участников и руководителей СВБ.