Выбрать главу

І хоч він говорив про речі більш, на його думку, важливі, Тамара, зрозумівши, що незабаром ми обидва звідси підемо, зробила нам чай — міцний та безнадійно гіркий — і розчаровано зникла в своїй кімнаті.

А Травмований тим часом розповідав якісь дивні історії.

— Послухай, Гєр, — сказав. — А чим ти в Харкові займався?

— А що? — не розумів я, куди він хилить.

— Да нічого, — якось миролюбиво промовив Травмований. — Хтось тебе там активно розшукує. І знаєш, що я думаю?

— Ну?

— Краще б вони тебе знайшли.

— Для чого?

— Схоже, там не твої косяки, Гєра, ти їм якщо й потрібен, то як свідок.

— Свідок чого?

— Не знаю, — відповів Травмований. — Ти там хабарів не давав? — спитався він із надією. — Державним службовцям?

— Чорт, Шура, я би їх давав. Тільки мені не було чим.

— Ясно, — кивнув головою Травмований. — Коротше, вони вчора знову приходили. Їх двоє. По ходу, хочуть із тобою поговорити. Просили передати, щоб ти не боявся.

— А я і не боюсь, — сказав я. — Вони з тобою говорили?

— З Ольгою.

— Вони що, приходили до неї?

— Ну да, приходили. Вона їх спочатку вигнати хотіла, потім вислухала.

— І що вони?

— Ну, що. Говорять, що хочуть із тобою поговорити.

Якісь там хвости тягнуться. Нічого конкретного не сказали, просто просили передати, що тобі краще з ними зустрітись.

— Ти сам що про це думаєш?

— Та зустрінься ти з ними, — відповів на це Травмований. — Хулі тут. Не придушать же вони тебе, правильно?

— Правильно, мабуть. Тільки де їх знайти?

— Що їх шукати, — роздратовано відповів Травмований. — Вони в готелі живуть. Там і знайдеш.

— В готелі? Може, їм просто передзвонити?

— Вони телефонів не залишили. Взагалі, — сказав Травмований подумавши, — слизькі якісь. Прийшли, давай щось винювахувати.

— Що винюхувати?

— Та не знаю я, — відповів Травмований. — Краще тобі самому з ними поговорити.

— Добре, зайду до них сьогодні.

— Зайди, — підтримав мене Травмований. — Не бійся.

— Та не боюся я.

— Що тобі втрачати?

— Це точно. Як там Ольга?

— Погано, — відказав на це Шура. Так ніби чекав, коли ж я спитаю. — В лікарні лежить.

— Коли ж вона встигла?

— Да вчора і встигла. Коли виганяла цих двох.

— Вона їх виганяла?

— Ну да. Вона їх навіть не дослухала, вигнала. А коли двері за ними зачиняла — зламала палець. На нозі.

— Палець?

— Ну да — палець. Тепер лежить із гіпсом. Думати треба, що робиш! — сказав Травмований незрозуміло про що.

— Може, вони їй щось погане сказали?

— Гєра, — рознервувався Травмований, — я не знаю, що вони їй сказали, про що вони говорили. Але Ольга просила передати тобі, щоби ти зустрівся з ними. Ну, і загалом розпитувала про тебе, хвилюється, мабуть.

— Хвилюється?

— Мабуть.

— Угу, потрібно до неї зайти.

— Зайди-зайди, — Травмований недовірливо окинув поглядом посуд на полицях і почав збиратись.

— Почекай, — я теж підвівся, — я з тобою.

— Знаєш що, — відповів на це Травмований. — Давай, розберись спочатку зі своїми проблемами. Ага?

— Шура, — я бачив, що він щось від мене приховує. — Що за мутки?

Травмований якусь мить повагався й знову сів за стіл.

І розповів ще одну історію. Виявляється, доки я переховувався, стались важливі речі. Кукурудзяники, за словами Травмованого, вкінець озвіріли й активізувались. І хоч заправку нашу й не чіпали, проте, за словами знову ж таки Травмованого, цього слід було чекати не сьогодні, так завтра. Натомість наїхали на Ернста, друга всіх авіаторів, знайшли-таки його на аеродромі й повідомили неофіційним порядком, що аеродром усе ж таки об'єкт державний, і попри всю його зовнішню засраність та цілковиту відсутність у місті пасажирських авіаперевезень, сама по собі злітна смуга знаходиться на держбалансі, і тому так чи інакше доведеться її — смугу — віддавати в надійні руки трудового народу. Всі спроби Ернста послати їх на хуй кукурудзяниками були проігноровані. Більше того, самого Ернста було суворо попереджено, що у випадку, якщо він надумає й надалі чинити словесний чи фізичний опір, справу буде цілком офіційно передано правоохоронним органам, а на кого тут працюють усі правоохоронні органи, пояснювати не потрібно. Тому Ернсту пропонувалось у триденний термін зібрати манатки й виселитись із території незаконно захопленого об'єкта.