— Пішли звідси! — крикнув псам, і ті неохоче відбігли за тягачі. Стало тихо.
— Привіт, шаровики, — сказав Травмований.
— Ми газовики, — ображено поправив його бригадир.
— Один хуй, — відповів йому Андрюха Майкл Джексон, і всі наші дружно закивали головами — мовляв, і справді один хуй.
— Ви запізнились, — дещо різко заявив бригадир.
— І що? — не зрозумів його Травмований.
— Вам зараховано технічну поразку! — пояснив мужик в окулярах, зі шрамами на животі, очевидно, бухгалтер.
— Ким зараховано? — перепитав його Травмований.
— Федерацією, — виклично пояснив йому бухгалтер.
— Якою федерацією? — подивився на нього Травмований. — Федерацією шаровиків?
— Газовиків, — поправив його бригадир.
Наша команда нещиро, проте дружно засміялась. Коли сміх спав, знову заговорив бригадир.
— Шура, — сказав він Травмованому, — не залупайся, ви справді запізнились.
— І що тепер — ви не станете з нами грати? — Травмований був незворушний.
— Вам має бути зарахована технічна поразка, — менш упевнено повторив бригадир.
— Коротше, — тиснув на нього Травмований, — ви грати будете? Чи боїтесь?
— Ми не боїмось! — різко випалив бригадир. Очевидно, Травмований знав, на що тиснути.
— Так, ми не боїмось! — підтримав його бухгалтер.
— Тоді давайте грати, — сказав на це Травмований.
Бригадир повернувся до своїх. Вони стали кружка і почали про щось тихо перешіптуватись, схилившись один до одного стриженими лобами. Врешті бригадир повернувся до нас.
— Добре, — сказав. — Ми будемо з вами грати. Ми не боїмось. Але ви все одно запізнились!
— Ну то напиши скаргу, — відповів йому на це Травмований. — До федерації.
На тому й порішили.
Газовики загасили вогнища, прибрали казани з бараниною і стали до бою. Судити взявся наш водій. Газовиків було всього дванадцятеро, включно з бухгалтером. Ніби апостолів. Можна було сказати, що їхня лава запасних була фатально короткою, оскільки на цій лаві сидів лише бухгалтер, якого на поле не випускали з огляду на короткозорість. Лишивши бухгалтера в запасі, газовики розсипались полем. Були подібні між собою, і якось розрізнити їх було важко. Бригадир одягнув дамські шкіряні рукавички й став на ворота. Травмований зібрав нас докупи, поставив дипломат собі під ноги.
— Значить, так, — сказав, — усім відпрацьовувати.
Ясно?
— Ясно, Шур, — відповів за всіх Вася Отріцало.
— Ясно, — підтвердили брати Балалаєшнікови.
— Ясно, — додав я.
В наші ворота Травмований поставив Семена Чорного Хуя, довгого й худого. Той підбіг до воріт, підстрибнув і повис на перекладині. Балалаєшнікови мали грати в обороні.
Решта гравців теж зайняли звичні позиції. Мені Травмований сказав грати з ним попереду. Карпо з Болгаркою і Вася Отріцало, котрим не знайшлося місця в основному складі, розчаровано побрели за ворота, де на них чекали решта запасних. Карпо погрозливо розмахував болгаркою, а Вася завалився в теплу траву, підклавши під голову дипломат Травмованого, й безтурботно заснув. Капітани зійшлись у центрі, поруч із ними крутився водій, тримаючи в руках важкого шкіряного м'яча старого зразка, зі шнурівкою.
— Значить, так, Шура, — діловито почав бригадир. — На полі без мордобою. Всі пред'яви після матчу.
— Як скажеш, як скажеш, — не заперечував Травмований.
Сонце вже згасало, по-любому слід було починати.
Ми почали.
Гра відразу не заладилась. Газовики, можливо після баранини, бігали важко і вперед не йшли. У нас натомість чомусь занервували Балалаєшнікови — вони не потрапляли по м'ячу, заважали один одному, сперечались із арбітром.
Вже на п'ятій хвилині Равзан вкотре промазав і тут-таки отримав від Шаміля запотиличника. Суддя зупинив гру й не придумав нічого кращого, як призначити штрафний у наш бік. Хотів навіть вилучити Шаміля за неспортивну поведінку, але за того вступився сам постраждалий, сказав, що це їхні родинні розборки, і порадив рефері триматись від них подалі. Хтось із газовиків пробив, скоріше навмання, м'яч прослизнув густою травою і повз Семена влетів до наших воріт. Газовики тріумфували, від їхніх криків знов озвалися пси й заголосили вівці. Проте тішились вони недовго — вже в наступній атаці Травмований сам пробіг півполя і закотив м'яч у ворота бригадира, котрий стрибнув, але якось невчасно і не зовсім вдало, а насамкінець іще й заплутався в сітці, мов великий сом, тож витягали його звідти двома командами. Доводилось починати все спочатку. Газовики вперто не йшли вперед, наші ж віддавали перевагу позиційній боротьбі, і щойно хтось із суперників отримував м'яча, тут-таки валили його з ніг та бігли до судді сперечатись. Суддя наш виявився теж підсліпуватим, м'яча в цих сутінках не бачив узагалі, тож просто вірив на слово. Незабаром Травмований забив ще раз. Сталося це доволі несподівано: хтось із газовиків прийняв його в темряві за свого, обрізався, і забити з двадцяти метрів було для Шури справою честі. Ми повели. Аж тут нарешті газовики активізувались і пішли вперед, полишивши позаду самотнього бригадира, навколо воріт якого печально бекали негодовані вівці. Третій гол Травмований забив під час стрімкої контратаки, він просто повернувся до наших воріт, видер у газовиків м'яча, пройшов із ним крізь усе поле, на швидкості переграв бригадира і не зупиняючись вбіг межи вівці. Але відразу після цього Балалаєшнікови завалили в своїй штрафній відразу трьох газовиків — одного Равзан і двох — Шаміль, і рефері поставив у наші ворота одинадцятиметровий. Газовики забили. Травмований страшно злостився, але міняти Балалаєшнікових не хотів.