— Шура, — звернувся він до Травмованого. — По ходу останній гол не зараховується.
— Якого хуя? — розважливо запитав його Травмований.
— Поза грою було, — пояснив бухгалтер.
— Ти, олень, — сказав йому на це Андрюха Майкл Джексон, — я тебе зараз вівцям згодую.
— Не залупайся, брат, — похмуро промовив бригадир. — Було поза грою.
— Поза грою? — перепитав Травмований.
— Поза грою, — незадоволено, проте вперто повторили газовики.
— Ну що ж, — сказав на це Травмований і дістав звідкись нізвідки кастет.
І решта наших почали діставати кастети, нунчаки й бейсбольні битки. І газовики теж повихоплювали з-поза спин штахетини, армійські паски з впаяним свинцем і шматки битої цегли. Починалося щось на зразок додаткового часу.
Раптом наперед вийшли два брати Балалаєшнікови — Равзан і Шаміль.
— Що за хуйня?! — не так запитав, як відповів Равзан. — Який поза грою? Поза грою в нас був у першому таймі.
— Не було у нас поза грою в першому таймі, — несподівано поправив його Шаміль.
— Як не було? — здивувався Равзан. — Був. Чистий поза грою.
— Ні хуя, — стояв на своєму Шаміль.
— Брат, — занервував Равзан, — що ти пиздиш? Тебе там не було. А я бачив — чистий поза грою.
— Ні, — твердо повторив Шаміль.
— Брат, помовч, ага?
— Не було там поза грою, — наполягав Шаміль.
— Ну ось що ти пиздиш? — повернувся до нього Равзан. — Нє, ну що ти пиздиш?
Команди не наважувались вставити бодай слово.
— А що? — прийняв виклик Шаміль.
— Ну а що? — закипав Равзан.
— А хоч би що? — так само закипав Шаміль.
— Да ні хуя! — сказав на це Равзан і раптом різко завалив Шамілю в щелепу.
Шаміль покотився травою, але швидко підірвався на ноги, вихопив у когось із рук бейсбольну битку й запустив нею у брата. Той прогнувся, й битка прошугоніла у нього над вухом. Равзан скрикнув і кинувся на супротивника.
Завалив йому вдруге і почав товкти, проте Шаміль швидко вивернувся, виліз на нього згори і тепер уже сам товк Равзана. Несподівано з натовпу вилетів Барух, ногами розкидав братів, схопив їх за барки, зіштовхнув лобами, повалив на траву і почав товкти обох. Шаміль із Равзаном, не чекаючи чогось подібного, якийсь час відбивались, але швидко оговтались і, схопивши Баруха за ноги, повалили на газон. Сіли згори і почали товкти його удвох. Проте недовго, оскільки Барух, як вуж, вивернувся з-під їхніх важких тіл, підім'яв їх обох під себе і почав давити, ніби мішки з картоплею. Хвилин за п'ять усі троє знеможено розкотились травою і, тяжко переводячи подих, спльовували на газон криваву слину. Газовики дивились на все це приголомшено. Стояли мовчки, боячись поворухнутись.
Зрештою, бригадир сторожко окликнув Травмованого.
— Ей, Шура, — голос його звучав сухо й налякано, — хуй з вами. Забирайтеся звідси.
— А як же поза грою? — перепитав на всяк випадок Травмований.
— Не було поза грою, — розвіяв його сумніви бригадир. — Не було.
Поночі ми виїхали на трасу. Місяць викотився нам назустріч і освітив жовтим світлом салон автобуса. Місячне проміння лягло на обличчя моїх друзів, які переважно спали. Очі їхні в цій напівтемряві запали, під ними з'явилися тіні, вилиці загострились, і голови покірно звішувались із плечей. Біля автозаправки водій пригальмував. Я махнув рукою, проте всі спали, тож і прощатись не було з ким.