Коли вона кінчила і лягла знеможено поруч зі мною, я довго торкався її волосся, не знаючи, що їй сказати, вірніше — не знаючи, що б вона хотіла почути. Якоїсь миті вона просто заснула, тепло дихаючи мені в плече, але щойно пальці мої торкнулись легко й нечутно її вилиці, як вона враз здригнулась крізь сон, прокинулась і, наполохано Вона знову пустила воду, довго щось там собі переставляла, чимось торохкотіла, щось промовляла сама до себе, зрештою, вимкнула воду, тихо прочинила двері, побачила мене й мовчки присіла поруч.
— Не ображайся, — сказала, торкнувшись мого коліна. — Просто істерика.
— Все нормально? — перепитав я.
— Нормально, — сказала вона, — нормально. Не ображайся.
— Ходімо спати, — запропонував я.
— Зараз підемо, — погодилась вона, дістала з кишені плаща цигарки й запалила. — Зараз. тютюну та зубного порошку, шкіра була гіркою від сліз, Потім почала цілуватись, і поцілунки її мали смак тюну та зубного порошку, шкіра а волосся мокре, як рибальські сіті.
— Я не хотіла тобі говорити, — сказала вона. — Якщо я тобі скажу, ти напевне підеш.
— Що сталось?
— Ти підеш? — перепитала вона.
— Не бійся, не піду, — заспокоїв я її.
— Підеш. Я знаю, — не повірила вона. — Ну та все одно — я тобі скажу.
— Та що сталось?
— Там якісь проблеми з вашим бухгалтером.
— З Ольгою?
— Ну.
— Звідки ти знаєш?
Вона знову пустила воду, довго щось там собі переставляла, чимось торохкотіла, щось промовляла сама до себе, зрештою, вимкнула воду, тихо прочинила двері, побачила мене й мовчки присіла поруч.
— Не ображайся, — сказала, торкнувшись мого коліна. — Просто істерика.
— Все нормально? — перепитав я.
— Нормально, — сказала вона, — нормально. Не ображайся.
— Ходімо спати, — запропонував я.
— Зараз підемо, — погодилась вона, дістала з кишені плаща цигарки й запалила. — Зараз. тютюну та зубного порошку, шкіра була гіркою від сліз, Потім почала цілуватись, і поцілунки її мали смак тюну та зубного порошку, шкіра а волосся мокре, як рибальські сіті.
— Я не хотіла тобі говорити, — сказала вона. — Якщо я тобі скажу, ти напевне підеш.
— Що сталось?
— Ти підеш? — перепитала вона.
— Не бійся, не піду, — заспокоїв я її.