Коли вони віддалилися, Ян Ке знову зійшов на берег і переніс на пліт загорнуті в куртку лебедині яйця, після чого поспішив поплисти до очеретяних хащів на сході озера.
Широка гладінь озера відбивала клаптики білих хмар, аж мерехтіло в очах. Зграя найбільш сміливих диких гусей і зеленоголових качок повернулася з північних боліт. Дивлячись на відображення на воді, здавалося, що водяне птаство пірнає у хмари під водою і прориває їх, а згодом спокійно всідається на білі м'які подушки на воді. Коли Ян Ке виплив на озеро, він мимоволі зменшив швидкість і обережно занурився в зелений очерет. Над очеретяною затокою стояв свіжий запах озерної води й очеретяного листя, і чим далі він гріб углиб затоки, тим зеленішою і чистішою ставала вода, ніби він, нарешті, справді потрапив до баченого в снах лебединого озера. Ян Ке подумав, що було б добре плисти тут разом із Ченем Чженем і Чжаном Цзіюанем. Вони утрьох сиділи б у воді, не вилізаючи, або лежали б на плоту, який несуть кудись хвилі й потоки, і так проводили б цілий день або й цілу ніч.
Пліт поступово наближався до хащів на сході. Вода тут була проточною, оскільки в цьому місці озеро перетинало основне русло маленької річки. Річка пливла на північ, її води тут були доволі глибокими й очерет майже не ріс, а от з обох боків річки усе щільно заросло зеленню — комишом, очеретом і рогозом. Пліт плив уздовж річного потоку на північ; на поверхні води тут плавали різні пір'їнки — білі, сірі, коричневі, жовто-брунатні, золотаво-зелені й блідо-червоні. Іноді з очеретяної затоки могли раптом виплисти кілька диких качок, однак, побачивши людину, вони швидко пірнали назад в очерет. Затока була для них глибоким сховком і тихою пологовою палатою, безпечним раєм для пташенят. Післяобіднє сонце вже не сягало своїми променями водяної поверхні цієї затоки, тож прохолодний вітерець одним подихом висушив увесь піт на тілі Яна.
Затока зробила ще один поворот, і русло річки почало то різко звужуватись, то різко розширюватись. Ян Ке проплив трохи далі й зрозумів, що тут потоки води розходяться. Ян Ке зупинився, але раптом побачив, що на водяній доріжці одного з відгалужень є декілька схилених над водою тростин, тож повеслував далі саме по цій доріжці. Поверхня води ставала дедалі ширшою, і перед ним з'явилося ще одне, приховане в озері, озеро, над поверхнею якого з північно-східного боку виднілася ділянка зрізаного очерету, там перед Яном Ке відкривався водяний шлях, прокладений людиною. Він спрямував погляд уздовж цього шляху й побачив, як за декількома купками очерету раптом виникла величезна жовто-зелена скирда прив'ялої зелені метрів зо два заввишки і десь із метр у діаметрі. Серце Яна загупало, мов у барабан — це воно! Це було лебедине гніздо, якого він ніколи не бачив раніше, навіть у фільмах чи на картинках. Він навіть протер очі, бо просто не міг повірити, що все це — насправді.
Дихання Яна Ке почастішало, а руки затремтіли. Він, петляючи, поплив до гнізда, прихиляючи лопатою обламані стебла очерету на дорозі. Він дуже обережно пристав до гнізда, закріпив пліт поряд із величезною очеретяною колоною, передихнув і, спершись на лопату, обережно став навшпиньки й витягнув шию, щоб дістатися поглядом верхівки гнізда — він хотів перевірити, чи там перебуває біла княгиня, яка втратила своїх дітей і свого чоловіка. Однак гніздо було занадто високим, він не міг побачити його вершини, проте здавалося, що воно все ж порожнє.
Ян Ке бовваном стояв перед лебединим гніздом. Він остовпів від здивування, адже це було найбільш велике, найбільш високе і найбільш дивне пташине гніздо, яке він коли-небудь бачив. Він раніше вважав, що лебедине гніздо буде влаштоване на схиленому лебедями до води очереті, не дуже високо над поверхнею, і гадав, що воно буде звитим у формі піали із зламаних гілок та листя очерету, а також старих суцвіть, як це буває в усіх інших птахів. Однак гніздо, яке він побачив, змусило його глибоко відчути, що його уява — бідна й посередня, адже лебідь — цар птахів. Гніздо, яке він побачив, намостили в королівському стилі, а його форма й робота вирізнялися неординарністю. Це було затишне гніздечко, надзвичайно міцне, майстерного плетива і вправної роботи.
Ян Ке, переконавшись, що господині в гнізді немає, почав ретельніше обстежувати це величезне гніздо з ближчої відстані.
Місце для побудови гнізда було вибране надзвичайно вдало: хащі очерету тут найгустіші на всьому озері, до того ж воно містилося в глибині затоки і поряд з ним було ще одне маленьке озеро в озері. Тож лебедина пара звела собі гніздо тут, щоб було зручно ховатися, зручно шукати їжу й купатися, а лебедю зручно охороняти гніздо. І якби не ті двоє хитрих заробітчан, які підпливли сюди на замаскованому плоті, прорубавши цілу дорогу на воді, й підступно напали, мало хто б з людей помітив це гніздо царя птахів і наблизився до нього.