Останніми днями Чень Чжень усе частіше бачив, як військові джипи виробничо-будівельного корпусу здіймають за собою куряву, й на душі йому боліло. Адже він відчував, що належить до першої й, можливо, останньої партії ханьців, яким довелось у реальних умовах звідати й дослідити первісне життя скотарів монгольських прикордонних степів. Він не якийсь там кореспондент чи репортер, що ганяється за поверховими враженнями, його статус був найбільше вартий того, щоб ним пишатися, — чабан серед справжніх первісних скотарів у степу. Він також міг радіти з того, яке йому дісталося місце для спостережень — заховане в глибині степу Орхонське пасовище, на якому ще водились у великій кількості вовки. Він також утримував вовченя, якого власноруч видобув з вовчої нори. Усі його спостереження й думки відбивались у глибині його душі, так що він пам'ятав кожну найменшу дрібничку. У майбутньому він міг би подія за подією розповідати все друзям та рідним аж до того часу, коли він виїхав з цього окремого світу. Шкода, що нащадки Жовтого імператора дуже давно покинули степи своїх предків, а давнє й первісне скотарське життя в степу незабаром має завершитись, тоді китайці більше не зможуть побачити ці землі в тому вигляді, в якому їх бачили їхні предки, і поклонитись їм там…
Чень Чжень подовгу гладив вовчі вуха. Йому дуже подобалась ця пара вух, оскільки вони були єдиною парою цілих вовчих вух, що він бачив за ці роки, — вуха інших живих чи мертвих вовків, які йому траплялося бачити зблизька за останні два роки, а також вуха на знятих чи зшитих в опудало вовчих шкурах, усі без жодного винятку були ушкодженими: деякі мали дірочки й були схожі на прокомпостовану марку, деякі не мали гострих кінчиків, інші були розідрані на смужки або на дві чи три «пелюстки». Були й такі пари вух, де одне вухо було довше за інше, траплялось і так, що вуха були просто відкушені під саму основу… Чим старішим і лютішим був вовк, тим «потворнішими» були його вуха. Чень дійсно не знаходив у своїй пам’яті жодної стандартної пари вух, які були б цілими, прямими й на яких була би не ушкоджена жодна волосинка. Чень навіть усвідомив одну істину — в жорстокому степу «стандартними» слід вважати якраз ушкоджені вовчі вуха.
Але що, тоді бездоганні й цілі вуха Вовчика не є стандартними вовчими вухами? При цій думці в Ченя в душі зароджувався сум, адже він також раптом усвідомлював, що «бездоганність» Вовчикових вух якраз і є найбільшим недоліком малого. Вовк — це воїн степу, його свобода й воля до життя підтримуються в боротьбі з лютими племінними жеребцями, безжальними степовими мисливськими собаками, жорстокими захожими вовчими зграями та суворими степовими мисливцями. У такому випадку хіба вважався би вовком той, хто був би не в змозі пережити сотні битв, але красувався б своїми блискучими й довершеними вухами? Чень відчував свою жорстокість — адже це він украв у Вовчика його життя степового героя, це з його вини в малого залишилися тільки вовчі вуха, але він був позбавлений вовчої долі й жив, як в’язень, ще гірше, ніж собака.
Чи потрібно тоді потихеньку відпустити Вовчика? Повернути його жорстокому, але вільному степу? Повернути йому вовчу долю? Однак Чень не наважувався це зробити. Адже з тих пір, як він відкусив лещатами гострі кінчики чотирьох вовчих ікол, Вовчик утратив зброю, завдяки якій він міг би вільно жити в степу.
Чотири Вовчикові ікла, що раніше були гострими, мов шило, до сьогодні вже сточилися й стали короткими та тупими звичайними зубами із заокругленими кінчиками, схожими на чотири вертикальні фасолини, навіть гірші, ніж собачі зуби. Однак найбільше Чень переживав про те, що, хоча під час тієї операції вони були якомога обережними й, збиваючи кінчики, не пошкодили нервового каналу, один зуб все-таки злегка розтріскався й тоненька тріщинка на ньому сягнула пульпи, тож невдовзі Чень помітив, що цей зуб повністю забруднився й почорнів, ніби хворий зуб старого вовка. Потім щоразу, коли Чень бачив цей чорний зуб, йому ніби ножем різало по серцю, адже, можливо, не мине й року, як цей хворий зуб випаде. Ікла — це передумова життя степового вовка, тож якщо у Вовчика залишиться тільки три ікла, йому буде навіть складно розривати їжу, а що вже казати про полювання на тварин?