Найголовніше – оцінка з боку Великого Брата. Малішевський готувався до відповіді, хотів пояснити, що згаданою вище обізнаністю українські служби завдячують виключно людям Ваймана, а тема зустрічі мала бути щось набагато серйозніше, ніж Warmate, але шеф його попередив. Він здогадувався про зміст репліки, знав, що терпіння полковника не безмежне. Баран.
- Пане міністр, я дійсно вважаю, що варто почекати, – сказав він. – Над цим питанням працює не тільки військова поліція. Колеги з контррозвідки теж.
Удар виявився точним. Міністр мав постійні проблеми з контррозвідкою. Принаймні так він стверджував. Службу очолив кандидат у президенти. І контррозвідка в цьому питанні проявила явну халатність – якщо не щось більше.
- Пане міністре, я думаю, ми можемо відкласти це питання на потім, – втрутився в розмову прем’єр, певною мірою прийшовши на допомогу розвідникам. – Наскільки я зрозумів інформацію від панів зі Служби внутрішньої розвідки, у нас, можливо, проблема більша. Я пропоную вам зосередитися на цьому.
Ніхто, крім міністра, не мав нічого проти. Американські гірки почали розганятися.
- Пане полковник?
- Так дякую. Я спробую підсумувати, але мені потрібно пояснити кілька речей трохи докладніше. Першим пунктом російської підготовки до операції став наказ про підвищення готовності ракетних підрозділів у Калінінградській області, – почав Малішевський, коли вирішив, що всі можуть зосередитися на новій темі. Перед кожним учасником зустрічі стояв підключений до захищеного з’єднання ноутбук і нашвидкуруч підготовлений звіт із найважливішою інформацією. На одній зі стін було розміщено кілька широкоформатних екранів, на яких беззвучно транслювалися матеріали всіх польських і кількох найважливіших світових каналів новин. – Це було зроблено вчора. Сьогодні вранці пускові установки вивели на замасковані бойові позиції. Завдяки допомозі американців ми знаємо, що два дивізіони "Іскандерів" готові до використання. Є підстави вважати, що принаймні одна пускова установка має ракету з ядерною боєголовкою. Ми не знаємо, яка саме, але оцінюємо загрозу як цілком реальну.
Він зробив паузу, щоб зібратися з думками. Ймовірно, ніколи в його професійному житті група політиків і військових такого високого рангу не слухала його так уважно. За вікном з виттям сирени промайнула поліцейська патрульна машина. Її звук швидко приглушив вуличний говір. В приміщенні панувала абсолютна тиша.
- Другий момент: за словами нашого джерела, – це витік інформації в ЗМІ, або фактично ціла низка контрольованих витоків, які виглядають як інформація прямо з Міноборони. Дуже достовірна інформація. Таке, на жаль, теж буває.
- Так? – запитав прем’єр-міністр. Він сидів спиною до екранів. Раніше у нього не було часу дивитися телевізор.
- Будь ласка, подивіться. – Малішевський пультом дистанційного керування збільшив гучність одного з телевізорів. На екрані стурбований репортер стояв перед огорожею однієї з військових частин Варшави. Прем'єр-міністр обернувся.
- ...ситуація стає справді драматичною. Поки президент перебуває з візитом у Києві, росіяни почали готуватися до війни. Їхні авіаційні та ракетні підрозділи готові до наступу. Отримана нами інформація свідчить, що окрім України, мішенню буде також Польща. У Калінінградській області дислокується потужне угруповання російських військ. На цьому місці я хотів би нагадати про результати нещодавньої військової гри польських військових у присутності міністра національної оборони. Ця гра закінчилася повним розгромом польських військ, і росіяни на четвертий день війни оточили Варшаву. Чи реалістичний цей сценарій? Нам загрожує війна? Чому влада ніяк не реагує на загострення кризи? Послухаємо лідера опозиції...
Він стишив голос. Інші станції раптово припинили свої поточні програми та надали слово таким же схвильованим журналістам. Жовті смуги стали червоними. Факти були більш-менш однакові, але їх інтерпретації різко відрізнялися і, звичайно, були тісно пов'язані з політичними симпатіями власника того чи іншого засобу масової інформації. Паралельні світи діяли на повну силу, що було ще небезпечніше, бо Польща і справді була в небезпеці.
- Поки що все відбувається саме за сценарієм, представленим вашим джерелом, – сказав прем’єр. Він більше не дивився на телевізор. Він сидів, згорбившись над столом, без піджака чи краватки. Він виглядав безпорадним.