Пройшовши швидким кроком кілька вулиць, попетлявши між будинками, безрезультатно заглядаючи в обличчя перехожих, Женя зрозумів, що на ділову зустріч він сьогодні прийде не в кращому стані. Які ділові переговори, коли перед очима стоїть дівоче обличчя, коли він відчуває її присутність поряд, її дотик, її запах? Коли стоїш посеред міста, а перед очима світанок на морі, прохолодий пісок під босими ногами і дотик її губ?
Зайшовши в перше ліпше кафе, що виставило свої столики просто на тротуар, чоловік замовив кофе та коньяку. Так не професійно, неправильно, так… Але ж треба якось привести себе до тями!
Випивши залпом на диво пристойне спиртне (не справжній коньяк звичайно, та то не дуже важливо) він заплющив очі приклавши пусту чарку до чола. Перед внутрішнім зором так і стояли блакитно-бірюзові довірливі очі, несмілива, але таємнича посмішка і сьогоднішня іронічна вранішня перехожа. Обличчя та відчуття немов накладались одне на одне, не залишаючи сумніву, що то була одна і та ж дівчина. От же ж мара!
Телефонний дзвінок здивував його, кілька секунд Женя дивився на телефон, не розуміючи, що то таке і чого волає, та врешті, хоч і повільно повернувся до дійсності та взяв слухавку.
-Так..
-Жека, ти де?
-Та… Прогулятись вирішив трохи.
-То тебе десь підхопити?
-Та… так… я …здається на великій Житомирській.
-Хм… ти вирішив прогулятись в протилежну від місця зустрічі сторону?
- Ні… наче. – Женя з подивом зрозумів що те, що пів години тому було для нього дуже важливо, зараз втратило свою актуальність, а зустріч, до якої він так ретельно готувався, здається лише досадною перешкодою. Але перешкодою до чого?
-Так, щось ти мені не подобаєшся. Скинь мені геолокацію, я зараз буду.
- Добре. – Женя дав відбій та скинув другу і партнеру своє місце розташування. Гарна опція сучасних гаджетів була дуже доречна, бо навіть виходити дивитись де він знаходиться – бажання не було. Відпивши принесену офіціантом каву він мимоволі зітхнув – каву тут готувати не вміли. Так, одна назва. Хоча гордо іменується в меню «натуральна 100% арабіка»… Справжня арабіка в тому мішку там і не ночувала…
- Так, кава тут не дуже - змовницьки кивнула головою блондинка, що влаштувалась за сусіднім столиком і, судячи з кольору напою в чашці перед нею, замовила чай. Женя звично окинув оком жінку. Дорогі туфлі на високих підборах, стильна червона сукня середньої довжини, платинове волосся, зібране у просту але елегантну зачіску, витончений ретельно виконаний макіяж, спокусливо блудливі зелені очі - непогано. Трохи псували враження кирпатенький ніс та зверхній вираз обличчя, але в цілому особа була гідна уваги. Такі точно знають чого хочуть, в ліжку профі, а на ранок не задають зайвих питань. Білявка… Знову білявка… Дежавю в повному комплекті?
- Саме тому ви чай замовили?- прийняв Женя правила старої як світ гри.
- Саме тому. – Жінка схвально кивнула, посмішка ледь торкнулась тонких губ. – І вам рекомендую. З жасмином, з ромашкою тут непогані, проте є ще трав’яні збори і ягідні. Чаї з місцевих трав у них гарні, власник сам ними дуже цікавиться, тому даний сегмент представлений широко та якісним продуктом.
- І що тут в трав’яні чаї добавляють?
- Все що вказано в меню.
- Справді?- Женя відкрив меню і уважно (якою б дурнею ще голову зайняти, аби відволіктись?) вивчив перший ліпший склад трав’яного чаю з романтичною назвою «квіти полісся». – Зрозуміло, весь чортополох, що росте узбіччям. Ні, ну, може м’ята (ледь чи не єдина знайома назва) тут і є. Але, конюшина, цмин, волошка, троянда чайна, коров’як, аптечна ромашка, чебрець, льон, ехінацея… Щось дуже сумніваюсь, що вони справді все це збирають. Радше відкрили першу ліпшу сторінку Гугла та переписали симпатичні назви, розташувавши їх у довільному порядку.- він критично похитав головою.