- І бажання. – розсміялась Ліза, згадуючи як Сергій зробив ну ду-уже великі очі, на озвучену пропозицію отримати освіту юриста і йти до Каті працювати. І як Сергій при цьому з невимовно-комічним виразом обличчя запевнив, що якщо в нього колись і проскакувала така думка, то тепер він її і близько на поріг не пустить, аби лишень триматись подалі від такої гюрзи, як Катя.
-Та да. Ледащо ще те він.- погодилась подруга.
- Ти права. Сергій такий. Але нащо йому юридична освіта, якщо він і без неї міг довести гаїшників до сказу? – розсміялась Ліза.
- І не тільки їх – закотила очі Катя, бо її він теж, граючись, міг довести до стану близького до вибуху.
– Як в тебе справи? Вигляд просто шикарний! Знову повернулась до білявого образу? – вирішила змінити тему Ліза. Їх доволі різні підходи до чоловіків були не тією темою де вони могли знайти порозуміння.
-Так, це таки моє. Люблю, коли чоловіки не вважають мене серйозним противником. Знаєш, на переговорах це дає відчутну фору. Поки ці півні розглядають мої ноги, намагаючись дістати поглядом до візерунку трусиків, та красуються одне перед одним, вважаючи що «оте блондинко всеодно нічогісінько не розуміє у контракті», я якраз встигаю і необхідні умови виторгувати і підписи отримати. В мене шеф і його партнер вже ставки почали робити, за скільки я «укатаю» чергову жертву. - королівським жестом відкинувши платинове волосся, розсміялась Катя.
- А мені ти більше з темним волоссям подобалась.
- Мені теж, але, робота вимагає жертв. Тим паче, що я там кредит взяла на нові меблі, та і дочці одяг до зими придбати не зайвим буде. А нормальної якості речі, сама знаєш, скільки зараз коштують.
- Здогадуюсь.
- Навряд чи. Легенька курточка середньої якості - півтори тисячі гривень, туфельки від двох!. Як на дорослих ціни, а вона ж росте!
- Розумію.- Ліза кивнула.
- А ще косметичні процедури. Я тут по акції на епіляцію записалась у зоні бікіні – жах. Відчуваю себе куркою гриль!
-Теж потрібно для роботи – не втрималась від шпильки Ліза.
-Та ну тебе. То вже для душі.
-Саме для душі?
-Ну звичайно. Моя душа цілком спокійна, коли я знаю, що у ліжку з чоловіком я буду виглядати на всі сто!
-З яким чоловіком? З Вадиком?
-Та… Облізе. А от сьогодні я зустріла такого іноземця…З такими сідницями…
-Катя, ти невиправна!- розсміялась Ліза.
- З Вадиком все одно розлучатись пора. Він весь час у своїх роз’їздах. От нашо мені чоловік, якого і вдома-то не застанеш? Я, щоб меблі зібрати винаймала людей, щоб електрику відремонтувати – наймала, кухню переобладнати – теж саме! Я вже знаю, що то за сервіс – «чоловік за півгодини»! Та в мене нормального сексу з ним вже пів року не було! Ті короткометражки, на які він може сподобитись, я до уваги не беру. Мені в ліжко чоловіка теж наймати? Краще вже провести гарну ніч з якимось гарячим незнайомцем. І проблем не буде і тіло отримає розрядку, що добре впливає на здоров’я.
- Все з тобою зрозуміло.
- Та я знаю, що ти не так все бачиш. – розсміялась Катя.- Тобі в монахині можна було податись, з твоєю здатністю сублімувати статеві потяги. А я так не вмію. Тож кожен крутиться, як може.
- Да, ти мені подобалась більше з темним волоссям, але білявкою мені звичніше тебе бачити. Стандартний розбитий шаблон про дурних білявок це саме ти. – розсміялась Ліза, вирішивши не коментувати свій більш стриманий підхід до вибору чоловіків. У кожного свої пріоритети.
- Намагаюсь тримати марку. На зустрічах з новими партнерами я навіть старанно граю наївну класичну блонду, кліпаю повіями, нахиляюсь демонструючи декольте, перепитую деякі слова – Катя скривилась- це найгірша частина маскараду. Але який ефект!
- Сподіваюсь, хоч премію тобі за наявність таких талантів платять?
- Звичайно. Певний відсоток від кожного контракту. Чого б я оце задарма імідж міняла та дурою прикидалась. – пожала плечима Катя.
- Пізнаю мою хватку подругу – щиро посміхнулась Ліза. От що в Каті викликало захоплення, так це вміння брати від життя своє. Катя могла отримане бажане від будь кого, будь то, хоч охоронець клубу, хоч міністр. Якщо Каті потрібно, то вона це отримає! Так, вона багато працювала, багато витрачала душевних сил, але ще зі студентських часів, ця дівчина отримувала все, що бажала. Не зважаючи на шипіння в спину та доволі специфічну думку про неї чоловіків.
-Та яке там. Відсоток доволі скромний, але більше я поки що не прошу, бо наш фінансовий директор і так кожного разу ледве свідомість не втрачає, виплачуючи його. Ти б бачила. Блідніє, пітніє, бурмотить щось з ненавистю собі під носа. Так, наче то я в неї з гаманця ці гроші забираю! Стара гримза. – скривилась Катя. Ліза посміхнулась, добре уявивши собі цю картину. Знайома картина, ще однією з постійно супроводжуючих бід подруги були заздрощі і нелюбов людей близько пенсійного та пенсійного віку. Це був просто якийсь дивний рок – пенсіонери Катю, таке враження, що ненавиділи поголовно і просто за саме її існування. Ліза нерідко втрачала мову, спостерігаючи дивні метаморфози в цілком милих бабусь та дідусів, варто було поряд з’явитись Каті. Тільки но ж бабуня мило щебетала, пропонуючи пригостити чаєм, а тут вже шипить, як заправська кобра і мало що не отрутою плюється! Але, зазвичай, Катя презирливо ігнорувала всі ці нападки, вважаючи їх негідними уваги.