- І з якого часу тебе бентежить таке ставлення?
- Та не бентежить, робить мені нічого, бентежитись через корчі якоїсь старої, просто руки ще не дійшли її на місце поставити. – відмахнулась подруга, та змінила тему - А в тебе як справи? Як на новій роботі?
– Все добре. Чудовий колектив, зручно добиратись.
– А зп?
– Ну, не така, як на минулій роботі. Все ж дуже шкода, що та контора закрилась. Не витримали іноземні партнери українського менеджменту…- зітхнула з жалем Ліза.
– Та, цієї кари Господньої, жодна фірма не витримає- скривила Катя, згадавши своїх представників подібної ланки.
– Та така ж гарна фірма була. Я ж, дякуючи їм, на квартиру заробила… - по обличчю Лізи на мить пробігла тінь, бо одночасно Ліза згадала як ледь не посивіла, коли буквально за день до оголошення банку банкрутом, встигла забрати свій, з таким трудом зібраний вклад.
– Так, це ти молодець – Катя розсіяно кивнула головою, заглибившись в меню.
– Але знаєш, ставка для початку непогана і є всі перспективи напрацювати гарний відсоток від продажу. Мені зараз якраз такий цікавий сегмент ринку доручили. До речі, що ти думаєш про такий засіб для шкіри… - Ліза миттєво залучила подругу до їх улюбленої теми обговорення косметичних засобів. У цьому Катя була ас, фанатка і профі в одній особі. Вона не гірше за професійного косметолога могла перелічити всі можливі процедури для обличчя, тіла, волосся, могла з закритими очима назвати десять найкращих салонів Києва, могла розказати про можливі плюси і мінусі тієї чи іншої косметики чи процедури стільки, що гугл, якби дізнався, вдавився б з сорому! Окрім того, подруга чудово орієнтувалась саме у дорогих косметичних засобах, і тому її думка була на вагу золота. Сама Ліза не була настільки претензійною в користуванні косметикою, але для її роботи, знання Каті зараз були безцінні. Адже подруга витрачала на місяць на косметику більше, аніж Ліза заробляла мабуть за пів року. Єдине, що дивувало Лізу – так це те, що попри наявний ефект від таких трат, Катя все одно було якась самотньо-невдоволена (і це за наявності чоловіка!) і одночасно нерідко скаржилась на суто плотські посягання чоловіків. Наче вони в ній окрім тіла і не бачили нічого. Один Вадик її кохав, але, Катя до нього ставилась так зневажливо, що в того кохання не так багато шансів було вижити. От який чоловік витримає коли його привселюдно (на нечисленних святах, де збирались їх друзі ще з часів студентства) мало що не кожні п’ять хвилин критикують і тикають носом у відсутність віщої освіти? Цей і так довго протримався… Майже п’ять років…
Розмови Каті про розлучення могли означити не лише її невдоволення чоловіком, а і відчуженість самого Вадика. Адже для подруги було найважливіше «тримати лице», тож визнати сам факт того, що від неї може піти навіть некоханий чоловік, було вище її можливостей. Хоча дарма. Навіщо триматись за те, що тобі не потрібно, Ліза не розуміла. Вона чесно намагалась. Намагалась розібратись у мотивації подруги, приймала її такою, якою вона була, намагаючись допомогти їй розібратись в собі, у власному житті. Та життя Каті, чим далі тим дужче, нагадувало самій Лізі павутиння, яке подруга сама сплела і сама ж в ньому заплуталась. І тепер воно її натурально душить, а Катя робить вигляд, що то така коштовна прикраса і саме так і має бути. Проте, можливо, Лізі було набагато простіше жити саме через те, що в неї не було ані дитини, ані чоловіка.
Женя
2016р
Женя весь день був наче сам не свій. Попри миле спілкування з блондинкою в кафе, та доволі напружені ділові переговори його так і не відпустило повністю.
Настільки не відпустило, що мало не провалив таки, переговори на кілька мільйонів. Ще б пак, пропонувати покупцям техніку і одночасно заявляти, що їх механіки такі crazy, що все одно використають її не за призначенням. І що з того, що то – чиста правда? Так, він сам особисто бачив, як вантажівку для газону ці божевільні використовували для розкидання піску та внесення добрив у газон, бо в них бачите, «ця клята сіялка до трактора не чіплялась!». Ні, Женя знав слов’янський менталітет, знав вміння поєднувати непоєднувані речі і »пахати поле на волзі, бо кінь здох», але ж це дурість! Тому механіку який це примудрився зобразити (бо цей гібрид бульдога з носорогом в них таки працював!), потрібно іти в конструктори і застосовувати свої унікальні вміння з більшою користю, а клієнтам варто просто купувати нормальну техніку. Але ж то не привід таку дурню городити на переговорах, де намагаєшся продати ту саму техніку. На щастя, напарник все це перевів в жарт, та так, що контрагенти навіть запишались власною дотепністю. Та Жені було дуже соромно, як перед самим собою, так і перед другом за власну дурість.